Майже рік в Латвії активно діє осередок українського скаутського руху «Пласт». Про діяльність латвійських пластунів, досягнення та плани на майбутнє програмі на «Хвилях Дніпра» розповіли виховники латвійського осередку «Пласту» Володимир Іваницький, Анна Некряч, Олена Сапужак.

Що ж таке «Пласт»? Батько двох дітей, перекладач Володимир Іваницький наголосив, що незважаючи на схожість структури та форми не слід плутати пластунів з піонерською організацією, яка існувала за часів Радянського Союзу. Загально відомо, що піонери запозичили багато чого від скаутів.

«Пласт» - це Велика гра. Що ж означає жити по-пластунськи?

Для цього слід дотримуватися чотирнадцятьох правил пластуна: бути вірним слову, сумлінним, точним, ощадливим, справедливим, ввічливим, доброзичливим, врівноваженим, корисним, пильним, слухатися пластової старшини, берегти своє здоров’я, любити красу і дбати про неї, завжди залишатися доброзичливим. Є у пластунів своє гасло «Готуйсь!» (до добрих справ). Пластовим гербом став символ всесвітнього братерства — трилиста біла лілея, гармонійно переплетена із українським тризубом — символом української національної ідеї», - наголосив Володимир Іваницький.

Як український вияв світового скаутського руху «Пласт» постав в Україні в 1911 році. Засновниками перших пластових груп були педагоги Олександр Тисовський, Іван Чмола та науковець Петро Франко. Відповідником англійському «скаут» (розвідник) українські скаути обрали термін «пластун». Так називали розвідників у козацькому війську. Отже «Пласт» є частиною світового скаутського руху, започаткованого у 1907 році Робертом Бейден-Поуеллом в Англії.

Оленці Сапужак 17 років, вона вчиться в Ризькій українській середній школі. Каже, що з цікавістю займається з найменшою групою «новаків» - це пластуни віком від 6 до 11 років. За словами Оленки, бути скаутом дуже цікаво, це життя в товаристві, воно вчить живому спілкуванню, хоча  пластуни не відмовляються від гаджетів, але використовують їх для пошуку нової інформації.

«Про «Пласт» я знала ще з України, але не мала нагоди буди ні «новачкою», ні «юначкою». А тут мені запропонували стали виховником і  це для мене великий шанс.  Для мене  «Пласт»  - це велика гра, а я поки що її маленька частинка, але можу стати великим вогнищем, горіти разом. Навчаючи новаків, я навчаюся сама.  Я вчу їх, щоб вони склали невеличкі іспити «проби», щоб були готові для життя у «Пласті», до табору. Новак має любити Бога, Україну, слухатися батьків, ставати кращим. Ну і безумовно любити свою другу батьківщину Латвію. Починаємо наші сходини так: ми стаємо в коло, співаємо вечірню молитву та пісню новаків і відкриваємо наші сходини пластунським гаслом «Готуйсь!», - розповіла Оленка Сапужак.

«Пласт» називають рухом молоді. Рухом тому, що спосіб життя у «Пласті» являє собою ланцюг дій, безперервних ігор, навчання чомусь і гра у щось. Гра, що виховує добрих громадян і щасливих людей.

І, водночас, це осередок з певними обов’язками і самодисципліною його членів. Серед цікавих і захоплюючих занять є пластові сходини (гутірки). Проводить такі сходини у групі «юнаків» латвійського осередку «Пласту» Анна Негрич. Вона мама двох дітей, два роки тому приїхала  до Латвії з України. Каже, що хоче, щоб її діти не забували батьківщину і Пласт в цьому є добрим помічником

«Члени Пласту об’єднуються за віком у групах (лади): пластунів-новаків (6–11 років); пластунів-юнаків (12–18 років); старшого пластунства (18–30 років); пластового сеньйорату (від 30 років). Кожний улад має свої ігри зі своєю тематикою та способами їхнього проведення. Я виховник у «юнаків». Пласт – це справді цікава гра, але найголовніше, що це жива гра, яка виховує дітей у вірному напрямку, формує їхню особистість, сприяє розвитку і робить їх справжніми громадянами і що найголовніше Людьми», - зазначила Анна Негрич.

У пластунів дуже цікавий одяг – називається «однострій». Хустка є частиною однострою, сюди входять ще сорочка, шорти чи спідниця, підколінки, берет, шнурок зі свистком, відзнаки. Символіка – це все, що пов’язує групу, зрозуміло не лише новаків, але й юнаків, старших пластунів У пластунів є своя Присяга та Закони, скаутська лілея ( емблема). При зустрічі пластуни вітають один одного словом «Скоб». Це назва скельного орла. Літери цього слова є початковими літерами чотирьох слів: сильний, красний, обережний, бистрий (швидкий). Сильний розумом і тілом, красний душею, обережний у задумах, швидкий у справах. Вітаючись, пластун пластунові подає ліву руку від щирого серця, як братові за ідеєю, за способом життя

У латвійських пластунів поки що немає однострою. За словами Володимира Іваницького, до цього ще треба підготувати пластунів, о також офіційно пройти реєстрацію в Латвії українського осередку Пласту.

Важливий принцип, що відрізняє скаутинг з-поміж інших організацій – це широке використання різноманітних платформ і методів роботи на природі, а не в приміщенні. Основні пластові активності – це табори, вправи та тренування навичок виживання, теренові ігри, дослідження природи, велоспорт. Наразі, за словами Володимира Іваницького, для латвійській пластунів досягти участі в таборі це ще  тривала робота.

Володимир, Анна та Оленка нещодавно повернулися з Відня, де відбувся вишкіл Пласту. Вишкіл  – це збори, зустріч, у ході якої відбувається навчання, обмін думками та досвідом. Враження у латвійських пластунів  від цього заходу надзвичайно яскраві.

- Це був вишкіл для пластунів з Європи. Для мене він став подвійним натхненням.

Перше натхнення – це той матеріал, який нам надали досвідчені виховники, він для нас як скарбничка знань, яку ми досі обробляємо. Другий аспект – ми побачили, як діє пластунський рух, зокрема в Австрії, ким стали пластуни. Пласт у поєднанні з добрим родинним вихованням дав можливість досягти соціального і кар’єрного зростання для багатьох з них. Ми бачили людей, які є пластунами в другому та третьому поколінні, але вони добре володіють українською мовою, знають традиції, а як вони  чудово  співають українських пісень!», - наголосив Володимир Іваницький.

На сьогодні в латвійському осередку «Пласта» разом з виховниками майже 20 членів. Наразі «Пласт» - це відкрита структура і  долучитися до неї може кожний, кому цікаві ідею «Пласту. Членські внески символічні. Більш поширена  інформація про латвійський «Пласт» на сторінці в ФБ «Пласт у Латвії»/Ukraiņu skauti Latvijā», а також телефоном 27746806 або 25263628.

 

Виставка картин І.Айвазовського у Ризі

У Художньому музеї «Ризька біржа» до 5 січня 2020 року триватиме виставка картин мариніста Івана Айвазовського «Метафізика світла. Творчість Івана Айвазовського (1817-1900)» . Експозиція складається з 22 робіт художника, серед яких: 10 картин представлені комунальним закладом «Одеський художній музей», по 6 картин представлені музеями Естонії та Латвії.

Під час відкриття виставки директор Художнього музею «Ризька біржа» Дайга Упенієце окремо відзначила внесок української сторони в організацію експозиції.

На заході була присутня куратор Одеського художнього музею Марія Казакова, яка зокрема зазначила програмі «На хвилях Дніпра»:

- Для нас виставка у Ризі справді важлива подія, оскільки  майже п'ятнадцять років картини з музею не вивозилися на межі України.

Наша колекція Айвазовського є однією з найбільших в Україні,  і головна мета музею популяризувати  творчість Івана Айвазовського не лише в Україні, але і у світі».

Наразі директор Кадриоргського музею з Естонії Олександра Муре, дві  картини якого також були представлені на виставці, розповіла дуже цікаву історію про історію потрапляння до музею  картини Айвазовського «Загибель Помпеї»

«Картина потрапила до нашого музею у ході кримінального розслідування. Вона була конфіскована у злочинного угрупування, яке наприкінці 80-х років минулого століття займалося нелегальним вивезенням  мистецьких витворів з Радянського Союзу за кордон через Талліннський порт. Вивозили картини Айвазовського, Рєпіна, Шишкіна, Крамського, а ввозили в Союз електронні часи», - зазначила Олександра Муре.

У морських пейзажах Айвазовського часто присутні вітрильники. Тому експозицію виставки вдало доповнили макетами різноманітних вітрильних човнів (XIX ст.), взятих з Музею історії міста Риги та мореплавства.

Життя і творчість Івана Айвазовського були тісно пов’язані з Україною, українською природою, традиціями, музикою: художник вмів грати на скрипці, іноді виконував українські та кримськотатарські мелодії. Живучи в Криму, у Феодосії, художник часто бував в Одесі та протягом року мешкав у Харкові. Він дружив з Миколою Гоголем, був знайомий з Тарасом Шевченком. Все це знайшло відображення у творчості митця.

 

Звільнені з російського полону українські моряки приїдуть до Латвії

Латвія надає всебічно допомогу у реабілітації українських військових, які отримали поранення під час бойових дій на сході України. У вересні протягом 18-денного реабілітаційного курсу в Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» перебувала чергова група у складі 14 українських військовослужбовців. Серед них троє представників Національної гвардії України - один діючий офіцер та двоє бійців, які проходили службу в НГУ протягом 2014-2015 років.

Усі троє свого часу брали участь у проведенні антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Протягом реабілітації в  Латвії українських військових відвідували українські дипломати, представники української діаспори, актори Ризького українського театру та дітлахи з «Пласту».

Реабілітація проходила за рахунок коштів державної бюджетної програми Латвійської Республіки, за підтримки Міністерства закордонних справ Латвії, Міністерства оборони Латвії та Міністерства охорони здоров’я Латвії.

Відвідав українських військових  і міністр оборони Латвії А.Пабрікс, який у неформальній обстановці обговорив з українськими військовими медичні та соціально-побутові умови проходження реабілітації. Українські військові поділились з міністром своїми враженнями від перебування в Центрі, курсу реабілітації, окремо відзначили тепле до них ставлення з боку персоналу «Вайварі» та інших пацієнтів НРЦ.

Доречно повідомити, що за повідомленням міністра закордонних справ України Вадима Пристайко та міністра закордонних справ Латвії Едгарса Рінкевича під час спільної прес-конференції у Києві, до Латвії на відпочинок і реабілітацію приїдуть звільнені з російського полону українські моряки разом зі своїми сім'ями. Українських моряків запросила латвійська сторона.

 

«Житейське море» у Ризі

З нагоди Дня Незалежності України та на честь 400-ліття українського театру Ризький український народний театр під керівництвом Марії Семенової дав прем’єру вистави «Житейське море» за п’єсою Івана Карпенка-Карого.

Режисер-постановник, заслужена вчителька Україна Марія Семенова зазначила програмі «На хвилях Дніпра», що вона і актори щасливі з того, як пройшла прем’єра: повний зал, щирі емоції, багато квітів та посмішок. Це надихає і режисера, і акторів.

Головну роль у виставі зіграв Юрій Ястремський, він не є професійним актором і також не українець. Але Юрію вдалося дуже виразно і талановито передати глибину і характер головного героя.

Трагікомедія Івана Карпенка-Карого «Житейське море», написана у 1904 році, є останньою п’єсою корифею українського театру. Її головний герой — відомий артист Іван Барильченко, яких хитається між різними сферами: світу щасливих сімейних стосунків та виру артистичного закулісся, де панують фальш, лицемірство, позашлюбні стосунки...

Ризький український народний театр добре відомий у Балтії та в Україні. Він неодноразово брав участь в міжнародних театральних фестивалях поряд з професійними театрами та отримував там нагороди.

Багато фахівців вважають початком розвитку власне українського театру 1619 рік. Так першою відомою постановкою вважаються дві українські інтермедії, виконані 29 серпня 1619 року на ярмарку неподалік від Львова

 

У Ризі буде «Український сад»

У Києві нещодавно був створений і впорядкований Латвійський сквер. Наразі у Ризі заплановано відкриття «Українського саду». Ідею створення в місті такого саду підтримала Ризька дума.

«Українським садом» столичне самоврядування вирішило назвати частину саду Клусайс, на розі вулиць Католю та Екабпілс. Це затишне місце між католицьким храмом Святого Франциска та православним храмом Всіх Святих.