В програмі «Ми з України»: Український стендап-комік Дмитро Тетерушенко розповідає про життя у Латвії, про те, як змінюється творчий підхід під впливом подій в Україні, як гумор допомагає людям під час війни. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудрінa» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.

У Латвії, де українська діаспора творить нові зв’язки та нові історії, з’являється ім’я, яке звучить як міст між двома світами: Дмитро Тетерущенко, український стендап-комік, який переїжджає  з однієї країни в іншу, з однієї мови в іншу, з одного ритму життя в інший. Його шлях  це не лише кар’єра на сцені, а цілий спектр зустрічей та ініціатив: від імпровізаційних занять для дітей в українському домі до того, як адаптуватися, коли все навколо змінюється. Це історія про те, як мистецтво допомагає вистояти, коли навколо все змінюється.

 

Переїзд та адаптація

Дмитро розповідає про переїзд з України до Латвії разом із сім’єю. За його словами, адаптація триває і досі: « Це доля емігранта: починаючи з буденних простих справ і з проблем, з якими ти зустрічаєшся кожного дня, ці уроки продовжуються навіть сьогодні, не дивлячись, що я там майже рік уже в Ризі. Інша країна, інший менталітет, інші закони, інші люди навколо, чужі люди». Він підкреслює, що переїзд - це не тимчасова історія, а глобальний досвід.

 

Гумор, як інструмент виживання

Про роль гумору Дмитро говорить із щирістю: « Чесно кажучи, з дитинства в мене є потреба в гуморі, яка щось заповнює всередині. Мені сьогодні 30 років і я не планую з гумором зав’язувати, а навпаки - адаптувати його в своє життя. За його словами, гумор для нього - не тільки розвага, він хоче, щоб це стало його професією: «щоб творчість почала акумулюватися в кошти, щоб ці кошти забезпечували мене, мою сім’ю, щоб можна було виділяти щось на донати українській армії.» Він також наголошує на важливості для українців підтримувати своє: «Ходіть на все українське, де б ви не були, там в Україні, в інших містах Європи або навіть на інших континентах, якщо бачите щось українське, перший раз прийдіть заради підтримки.»

 

Виступи в Латвії та цілі

Дмитро зараз виступає в Ризі та планує розширюватися по Латвії, створюючи гумористичний клуб. «.Я виступаю поки в Ризі. Ми з дружиною створили такий проект, де організовуємо гумористичні заходи, як українською, так і російською мовою, бо хочемо також, щоб і місцеві люди побачили, що українці проактивні, вони можуть щось створювати і вони можуть створювати щось якісне і на це варто ходити.» Він додає, що під час україномовних форматів не забувають про донати: «коли ми збираємося українцями на україномовні формати, не забуваємо про донати».

 

Латвійська аудиторія та культурні відмінності

Коли мова заходить про сприйняття гумору місцевими, Дмитро відповідає: «Необхідно знати місцеві теми та чутливість.» Він зізнається, що деякі стереотипи існують, але їх не завжди підтверджують: «Латвійці можуть сміятися над собою»

Стендап під час війни: межі тем та відповідальність. Говорячи про можливість обговорювати гострі теми, Дмитро зазначив: «Я вважаю, що жартувати можна про все абсолютно, але з однією поправкою: якщо у тебе досвід того, над чим жартуєш. Ось у мене в дитинстві були проблеми і я пережив цей досвід, тому можу жартувати над тим, що мій батько в дитинстві пив.» За його словами, такий досвід дозволяє уникати травмування аудиторії, але зберігати чутливість до контексту: «людина має розуміти, що найгірший досвід може травмувати інших; тому найкраще обирати теми з урахуванням контексту та слухачів»

За його словами, гумор у час війни може бути терапією для багатьох, але відповідальність лишається на плечах кожного коміка: «аудиторія має відчувати правду, але не відчувати травми»

Дмитро пояснює, чи війна змінила його техніку написання матеріалу: «Напевно, що ні. У моєму гуморі війна, як мені здається, нічого не змінила; . Але мінилося інше - оточення, країна. Я пишу про те, що мене оточує, про події, які навколо мене відбуваються.» Він додає, що головне - відшукати теми, які резонують із життям глядачів, але не знецінювати чужий біль: «війна змінює мене як людину, але гумор повинен залишатися мостиком, який допомагає людям зберегти гідність»

 

Гумор як терапія та навчання для дітей

Особливе місце зайняла роль гумору як інструменту терапії та соціалізації дітей у Латвії. Дмитро розповів про Український дім у Латвії та свою роботу з дітьми: «Я проводжу гумористично-імпровізаційні курси для дітей... Там дві групи: малеча і підлітки. Ми працюємо з психологом Наталією, щоб процес був безпечним з професійного боку». За його словами, гра стає формою навчання і соціалізації: «гра допомагає відволіктися, соціалізуватися та зменшити страх перед новим середовищем.»

Зміни, які приносить війна, торкнулися не лише географії: вони змінюють стиль мислення, підхід до творчості та відповідальність перед глядачами. Гумор у виконанні Дмитра — це спосіб знайти баланс між сміхом і серйозністю, між домом та чужиною. Він вірить, що діти, які зараз займаються імпровізацією, зростуть у більш впевнених та креативних дорослих, які зможуть з легкістю обходитись у різних культурних контекстах. І хоча шлях адаптації триває, його історія підтверджує: сміх має силу з’єднувати людей, навіть коли вони розділені кордонами та відстанями.

 

В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»

*Точиться війна, йдуть масштабні бойові дії. Продовжуються жорстокі обстріли, такі, як в Яровій на Донеччині, де ворог вбив 25 людей, що стояли в черзі за пенсією… Втім і на такому тлі варто поговорити про російську дронову атаку на Польщу. Вона вдарило і по Україні, загалом це знаменує новий етап війни. Як сказав польський прем’єр Дональд Туск: «Це війна, конфронтація, яку Росія оголосила всьому вільному світу». Польща активувала 4 статтю НАТО про консультації між країнами-членами через загрози її цілісності, безпеці та незалежності.

*Дроновим актом агресії РФ вирішила щонайменше п’ять завдань. 1. Тестування реакції НАТО. 2. Сіяння страху в Європі, що має привести до влади проросійські партії. 3. Акцент на посилення "обороноздатності Європи", причому в протиріччі з допомогою Україні.4. Посилення антимігрантських-антиукраїнських настроїв. 5. В підсумку – підготовка до подальших агресивних кроків.

*Воєнна ескалація наростає, ситуація стає ще більш загрозливою. Але не варто впадати в надмірний алармізм. Росія тестує НАТО, але й НАТО тестує саме себе, залишаючи Україну в центрі уваги. Діє «Рамштайн», створюються нові формати. Якраз в ті ж дні у Лондоні проходила зустріч глав міноборони європейської «Групи 5» (країни, які мають найбільший оборонний комплекс). Британський міністр оборони Джон Гілі там так описав наслідки атаки дронів на країну НАТО: «Ваша агресія лише зміцнює нашу рішучість стати пліч опліч з Україною. Ваша агресія нагадує нам, що для безпеки Європи потрібна сильна Україна і що безпека Європи починається в Україні».

*12-16 вересня триватимуть стратегічні російсько-білоруські навчання «Захід-2025». Україна уважно слідкує за ними. Стривожені та приймають особливі заходи безпеки і країни північно-східного флангу НАТО. Ми запросили прокоментувати ситуацію кандидата політичних наук Ганну Палій.

Вона – провідний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, крім того, вже майже три роки працює запрошеним дослідником Латвійського університету. Ми почали розмову до атаки на Польщу. А після того як вона сталася – продовжили. Пані Палій системно описала безпекову ситуацію в Балтійському регіоні, Європі на тлі сьогоднішніх подій.

* Наприкінці тижня у Латвії збіглися кілька важливих візитів, які по-різному продовжують попередню тему. По-перше, це прибуття до Риги головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Алексуса Гринкевича. В нього заплановані зустрічі з латвійськими високопосадовцями, починаючи з президента країни Едгарса Рінкевичса. (А за два тижні, 26-27 вересня, в Ризі відбудеться конференція Військового комітету НАТО).

*12-13 вересня в Ризі перебуватиме з офіційним візитом – на запрошення президента Латвії – Вселенський патріарх Константинопольський Варфоломій. В суботу він візьме участь в ранковому екуменічному богослужінні в Домському соборі. Візит Варфоломія до Риги виглядає обнадійливою новиною. З’являється надія на те, що і в Латвії постане православна церква Константинопольського патріархату.