В програмі «Ми з України» лялькарі  - режисер Юрій Луник та художниця Ольга Гоноболіна розкажуть про магію лялькового театру. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.  До вашої уваги:  ексклюзивне інтерв’ю  з  Оксаною Пахльовською - донькою відомої української поетеси Ліни Костенко; в Ризі відбулося щорічне 11-те засідання Міжурядової комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва; День волі в Білорусі на тлі інавгурації Лукашенка.

Ляльковий театр як мистецтво

Лялькові вистави вважаються не лише розвагою для дітей, а й потужним інструментом для передачі важливих уроків та емоційних зв'язків. Кожна лялька, на думку ведучої, є уособленням персонажа, в якого актори вкладають частину своєї душі. Це підкреслює, наскільки глибоким є зв'язок між актором і лялькою.

Режисер Юрій Луник представив виставу «Троє поросят», яка, здавалося б, є простою дитячою казкою. Проте, за його словами, вона піднімає актуальні питання про підтримку один одного у важкі часи, розуміння та боротьбу зі страхами, які можуть виникнути через негативне оточення. Юрій зауважує, що вовк у цій історії є символом викликів, з якими стикаються герої.

Ольга Гоноболіна поділилася своїм досвідом переселення з України до Латвії через війну, що суттєво вплинуло на її творчість. Вона розповіла про свій внесок у створення ляльок та декорацій, які вона виготовляла в Україні, підтримуючи свою ідентичність та творчість навіть у складних умовах.

Гості наголосили на важливості інновацій у ляльковому театрі. Юрій Луник розповів про складність роботи з акторами, які раніше не мали досвіду в управлінні ляльками. Водночас, він підкреслює, що нові актори можуть принести свіжість і відвагу у виконання, що є важливим для розвитку театру.

Ляльковий театр в Україні та Латвії демонструє, як мистецтво може об'єднувати людей, незалежно від їхнього походження. Хоча вистави можуть бути простими на вигляд, за ними стоять глибокі теми, які можуть вплинути на свідомість аудиторії. Це підкреслює важливість підтримки та розвитку культурних ініціатив, особливо в умовах викликів сучасності.

 

В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»:

*Ми поговорили з Оксаною Пахльовською, донькою нашої улюбленої поетеси Ліни Костенко, якій нещодавно виповнилося 95 років. Пахльовська також яскрава постать – професорка Римського університету La Sapienza, культуролог, поетеса. Вона розповіла нам про свою нову книгу «Слов'яни і Європа», дала оцінку нинішній ситуації у світі та Європі, цій «драмі глобальних масштабів». 

На її думку, Україна сьогодні «перетворюється на великого і, може по-своєму, вирішального гравця Європи, ще не будучи інтегрованою в жодну із західних структур». Відповідно Європа сьогодні «повертається до своєї суб'єктності, як цивілізація, історично покликана будувати і захищати демократію». Також вона емоційно розповіла нам про життя і творчість Ліни Костенко та її самої в Києві від початку повномасштабного вторгнення і донині: «Я біля мами, ми разом. І буде, що буде».

*Після чергового туру переговорів, ініційованих і підтримуваних американським президентом, який відбувся в саудівській столиці Ер-Ріяді стала очевидним головне в цьому дипломатичному марафоні – загальна схема російської лінії. Це переформатування переговорів, для чого виставляються численні попередні умови. А потім починається шантаж – якщо це не виконаєте, процес зупиниться. Мета в тому, щоби США після того почали тиснути на Україну, чого на цей час немає. Більш того, Дональд Трамп вперше визнав, що Москва просто затягує переговори.

*Хороша новина прийшла з Німеччини. Обидві палати парламенту скасували конституційні обмеження на державне кредитування. І тепер можна вкладати значні кошти в розвиток ВПК. Зрозуміло, навіщо – глава Федеральної розвідки ФРН Бруно Каль в інтерв’ю Дойче Велле підтвердив, що в найближчим планах Росії – перевірити чи працює 5 стаття НАТО про солідарну оборону.

*Відтак російська агресія проти України ще більшою мірою, ніж раніше, стала справою загальноєвропейської безпеки. Саме під цим кутом варто розглядати і саміт «коаліції охочих / рішучих» (27 березня, Париж). Понад 30 країн висловили бажання допомагати Україні у відсічі Росії та підтриманні життєвого рівня. Це переважно, країни Євросоюзу, а також інші держави НАТО – в першу чергу Велика Британія. Латвію там представляє прем’єр-міністерка Евіка Сіліня.

*Тим часом в Ризі відбулося щорічне 11-те засідання Міжурядової комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва. Українську делегацію очолював міністр кабміну Олег Немчінов. Це негучна, але важлива подія, що визначає плани співпраці на наступний рік. Дякуємо Латвії за співпрацю та допомогу.

*Цього тижня на зйомках у Ризі побачили голлівудську зірку Джуда Лоу. Французький режисер Олів'є Ассаяс знімає в латвійській столиці фільм «Кремлівський чарівник» за популярним однойменним романом Джуліано да Емполі. В романі Путін зображений зразковим диктатором, «царем», але таким, що викликає співчуття, розуміння. В книзі також багато стереотипів про «загадкову російську душу» та «особливий шлях Росії». Події Євромайдану та гібридної агресії РФ некритично описані словами кремлівців. Тому з такою сценарною основою можна очікувати, що результат нас розчарує.

*У вівторок білоруський диктатор Лукашенко провів пишну церемонію «інавгурації», можливо, востаннє. Білоруські опозиційні медіа пишуть, ніби під час довгої останньої зустрічі Путін попередив Лукашенка, що найближчим часом почнеться поетапне поглинання його країни. Реальний початок такого процесу та його перебіг матиме велике значення для України, враховуючи довгий українсько-білоруський кордон. Диктатор назначив присягу саме на заборонене свято День волі, дату заснування БНР. Недолугий жарт. Ми ж вітаємо наших білоруських друзів – в першу чергу тих, хто воює за Україну, з Днем волі. Спільної волі.