В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»

*Цього тижня в Ризі побувала з об’ємною програмою українська письменниця, Оксана Забужко. Останніми роками латиською мовою перекладені аж чотири її книги. В нашій розмові ми зачепили багато тем: література цих часів, вибори в Молдові і Чехії, війни XXI сторіччя. Але перше запитання – про найсвіжішу книгу Оксани Стефанівни – «Наша Європа», присвячену спільній долі, попри різність історичного досвіду, двох частин Європи – Східної та Західної. Авторка зазначила, що ця книга, перш за все, про майбутнє, яким вона його бачить «після нашої перемоги, після кінця загарбницьких імперій, який ми маємо пережити в найближчі десятиліття; ми – як цивілізація, як людство».

*Розмова із Забужко відбулася, коли в Європі підбивали підсумки виборів у Молдові, що закінчилися перемогою проєвропейських сил. Але вже третього-четвертого жовтня – парламентські вибори в Чехії, на яких мають високі шанси перемогти популісти з неоднозначним ставленням до України, Росії та поточної російсько-української війни. Наша співрозмовниця визначила подібну ситуацію однозначно: «Це – війна. Це війни 21-го століття, ось ці самі гібридні, когнітивні, які завгодно…». Письменниця нагадала, що ще з 2014 року переконувала західних, європейських партнерів – дії сучасної Москви подібні до дій Берліна 1930-х. А у відповідь тільки чула, що треба розвивати «взаємовигідну співпрацю», вести переговори. І те, що зараз починаються якесь «пробудження і гуртування Європи на адекватні реакції, то прекрасно, але це треба було робити 10 років тому».

*Попри історіософські роздуми та політологічні оцінки Забужко – перш за все творець, письменниця, поетеса. Тому наостанок – запитання, чи приходить в часи великої війни до неї поезія, чи вдається писати сюжетну прозу? Виявилося, що у 2021 році вона майже написала роман з автобіографічними елементами. Але 24 лютого все зупинило. З’явилося відчуття, що в нових умовах неможливо писати сюжетну прозу. Залишається публіцистика, нонфікшн. Проте зараз письменницю гріє думка, що вона все ж повернеться до рукопису і закінчить той роман.

*Щодо поточних новин – продовжуються воєнні дії, ситуація на лінії фронту стабілізувалася. Українські удари по російським НПЗ вивели з ладу близько 40% потужностей нафтопереробки РФ.

*За океаном стався безпрецедентний збір американського генералітету, на якому виступав і Дональд Трамп. Серед іншого було мовлено й кілька слів про російсько-українську війну. Про те що Вашингтон воліє діяти з позиції сили. Сформульовано дещо туманно, тому треба більше слідкувати за діями. Риторика Білого дому щодо Кремля стала більш жорстокою, США даватимуть Україні розвіддані для ударів по енергетичній інфраструктурі Росії. Крім того, Штати розглядають можливість передачі Україні ракет Tomahawk і Barracuda, що дозволить уражати цілі в глибокому тилу Росії. Але тут ще чекаємо на рішення.

*Цього тижня в Європі проходило два вагомих заходи. В четвер – 7-й Саміт Європейської політичної спільноти, на якому президент Володимир Зеленський мав можливість оновити прямі контакти з усіма європейськими лідерами. До того, в понеділок-вівторок, у Польщі проходив Варшавський безпековий форум. Найбільшу увагу там викликав розвиток ідеї «Стіни дронів» вздовж східних кордонів НАТО, в тому числі в Балтії. Ця новація, «Стіна дронів», стала б надзвичайно важливою для України. Завдяки їй ми підключилися б до ешелонованої системи ППО НАТО. Причому Україна мала б грати провідну роль в консультуванні та організації такої оборони. Своєю чергою, це дозволило би посилити й українську систему захисту.

*Кілька слів про громадське життя української діаспори в Латвії. В суботу, 4 жовтня, в Українському домі в Латвії о 17:00 розпочнеться тематичний вечір присвячений річниці створення УПА (посеред цього тижня, 1 жовтня, світове українство відсвяткувало День захисників і захисниць України). В програмі –лекція про діяльність Повстанської армії, дискусія, виступ церковного хору.

*Там же, в Українському домі, 4 жовтня, але вже з 18:00 почнеться урочисте відкриття першої Пластової домівки у Латвії. Гостей чекає зустріч-презентація Пласту для дітей семи – шістнадцяти років та їхніх батьків.

*Увага! Через тиждень, наступної п’ятниці, розпочнеться триденний фестиваль «Дні українського кіно в Ризі». В перший день, 10 жовтня, будуть показані два фільми. Документальний «Ми були рекрутами» (2024) Любомира Левицького – про бійців 3-ї окремої штурмової бригади. А також «Чому я живий» (2021) Віллена Новака – історія кохання часів Другої світової війни в окупованому Маріуполі. Слідкуйте за подальшою програмою фестивалю.