Щодня в столиці Канади  Оттаві проходять акції протесту біля російського посольства з 12:30 до 13:30 та з 17:30 до 18:30. Організатори кажуть, що ці акції триватимуть без перерви, поки буде війна в Україні. Про важливість цих протестів та активізацію української громади в Канаді розповідає Марія Непоп, яка брала участь у цих акціях, коли проживала в Канаді. Зараз вона мешкає в Чорногорії.

«Я провела шість років у Канаді, але моє активне залучення в українське життя почалося саме після повномасштабного вторгнення агресора в Україну». До цього діаспора була досить розпорошеною, здебільшого об'єднаної навколо релігійних чи формалізованих організацій", - згадує Марія. Після початку війни багато українців Канади відкрили свої домівки для українських біженців, що сприяло формуванню більш активної громади.

«Канада - це країна мігрантів, і канадці дуже відкриті до нових людей. Я не стикалася з проблемами, пов'язаними з моїм українським походженням, але інтеграція до нового суспільства, в умовах пандемії COVID-19, була викликом», - говорить Марія. Вона зауважила, що канадці мають інший менталітет, що додає складнощів у спілкуванні та адаптації.

Позитивні моменти також є: «Канадці дуже ввічливі та щирі. Завжди готові допомогти, якщо виникають якісь труднощі», - зазначила вона. Вразило Марію також вміння канадців планувати своє життя, що, на її думку, є важливим уроком для українців.

Марія пам’ятає, як українці Канади відреагували на початок війни в Україні: «Я пам'ятаю, як побачила у соціальних мережах відео з вибухами. Всі українці з роботи зв'язалися один з одним, і ми зрозуміли, що почалася війна», - розповідає вона. Спільно з іншими українцями вони почали організовуватися, щоб допомогти Батьківщині у важкий час.

Канада швидко відреагувала на кризу, пропонуючи різні форми допомоги. «На момент війни Канада також запропонувала фінансові виплати для переселенців, але цих коштів недостатньо для покриття витрат на життя. Місцева громада активно підтримувала новоприбулих», - говорить Марія.

Протести, які проходять в Канаді, стали важливим елементом підтримки України, адже українці та їхні друзі об’єдналися, щоб не лише висловити свій протест, а й допомогти тим, хто постраждав від війни. «Ця підтримка важлива, адже кожен голос у цій боротьбі має значення», - підсумувала Марія.

Марія пригадує,  коли вона переїхала жити неподалік російського посольства в Оттаві,  і випадково  почула звуки пісні «Байрактар». Коли прийшла туди, то побачила, що жінка , яка протестувала проти війни, була з гучномовцем і включала цю пісню, коли якийсь дипломат входив чи виходив з посольства а.

«Ми почали регулярно відвідувати це місце. Ми просто приходили, щоб висловити свій протест проти дій, які чинить Росія», - говорить вона. Спочатку акції проходили спонтанно, але з часом Марія познайомилася з групою активістів – канадців. «На початку більшість учасників акцій протесту були канадцями. Це неймовірно мотивувало, адже вони показали, що їм небайдужа наша ситуація»

Згодом, спілкуючись з цими активістами, Марія усвідомила, що багато з них не розуміють нюансів української історії та пропаганди Росії. «Багато хто не знав, що Крим - це не просто референдум, а результат багаторічної російської пропаганди», - зазначає вона. Це стало приводом для обговорення важливих тем, зокрема інформаційної політики України. Марія підкреслює, що українські організації в Канаді не завжди звертали увагу на ці аспекти. «Інформаційні кампанії, які б детально пояснювали ситуацію в Україні, були вкрай необхідні"», - додає вона.

Марія розповідає про інші акції, присвячені значущим подіям в Україні, зокрема, про Бучу та Маріуполь. «Ініціатива канадців була вражаючою. Вони звернули увагу на День Росії, коли до посольства приїжджає багато машин с дипломатичними номерами інших країн. Це стало символом їхнього протесту , бо агресора не можна підтримувати, а окремі країни це роблять», - говорить Марія. Однією з ключових акцій стало створення «Безсмертного полку» з табличками, що містили імена дітей, загиблих під час війни. «Це був емоційно вражаючий проект, який привернув увагу до жахливих наслідків війни», - підкреслює вона.

Марія розповіла, як канадці реагують на її українську ідентичність: «Коли я носила футболки з підтримкою України, мені часто казали: 'I am with you, I agree'». Однак, на її думку, в Чорногорії реакція на її українську ідентичність поки що не настільки активна.

Серед акцій, що запам’яталися, була одна, яку Марія допомогла організувати, але не могла бути присутньою – акція щодо « анексії російського посольства в Оттаві». «Ми провели референдум, де могли голосувати навіть домашні тварини. Це була весела і водночас символічна акція, яка привернула увагу до того, що відбувається в Україні, які методами користується Росія, щоб привласнити собі території України»", - розповідає вона з гордістю.

Марія впевнена, що такі акції є ефективними: «Кожен має робити те, що може. Якщо ви видимі, ваша діяльність помітно - це важливо», - каже вона. Члени парламенту Канади підтверджували, що протестна активність українців допомагає їм у їхній роботі: «Під час обговорень про продовження підтримки України вони згадують, що люди все ще протестують, а це означає, що підтримка потрібна».

Також Марія підняла важливу тему втоми людей від війни. «Так, всі втомилися від війни. Але ми маємо розуміти, що це частина дійсності», - зазначає вона. Марія закликала українців у Латвії зберігати зв'язок зі своєю Батьківщиною і бути вдячними за отриману підтримку: "Важливо робити все можливе, щоб підтримувати один одного".

Ця історія та досвід Марії демонструють, як важливо мати підтримку з боку міжнародної спільноти та як солідарність може допомогти подолати труднощі. Активність української громади в Канаді є яскравим прикладом того, як важливо об'єднуватися в часи кризи.

В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»

*В середині тижня стався інформаційний вибух: Пентагон призупиняє постачання Україні високоточних боєприпасів і ракет, в тому числі засобів ППО Patriot. Це пояснюється інвентаризацією в американському оборонному відомстві – в США хочуть знати наскільки забезпечені зброєю в цей неспокійний час. За інформацією преси, існуючої зброї в цьому сегменті Україні вистачить до кінця літа. Отже є час для роботи на трьох треках. Перший – опора на свої сили, прискорення робіт щодо дронів-перехоплювачів, створення загонів легкомоторної авіації для боротьби з шахедами, тощо. По-друге – дипломатична активність на різних напрямках, перш за все європейському, аби замістити те, що можемо втратити. І третє – апеляція до американської суспільної, громадсько-політичної думки, більшість якої – за підтримку України.

*Цієї, останньої, теми ми торкнулися в розмові з українськими волонтерами в Рочестері, штат Нью-Йорк, до 249-ї річниці Дня Незалежності США, який відзначається 4 липня. Це місто відоме у світі багато чим, в тому числі – своєю українською діаспорою, великою та активною. Ми поспілкувались із Оленою Ділай секретарем волонтерської організації RocMaidan (назва від перших трьох літер імені міста – Rochester). Вона розповіла про історію RocMaidan’у. Після початку повномасштабної війни він став своєрідним центром тяжіння волонтерської діяльності на підтримку України. Причому не тільки в Рочестері, а й в усьому цьому регіоні (плюс міста Баффало, Сірак’юс, Ітака). Також цікаво послухати розповідь секретаря організації про те, як українська діаспора може впливати на політичну діяльність своїх представників в органах влади США.

*1 липня Данія перейняла в Польщі головування в Євросоюзі. 3 липня в данському Орхусі пройшла офіційна церемонія початку головування. Перед тим звітував про свою роботу польський уряд: укріплювалася коаліція підтримки України; здійснена термінова підтримка Молдови, яка є нашим важливим тилом; створений оборонний фонд SAFE, тобто Security Action for Europe. Данське головування, яке проходитиме під девізом «Сильна Європа в мінливому світі», матиме той же вектор. Не дарма є окремий термін «данська модель» фінансової підтримки ЗСУ та нашого ВПК.

*Наприкінці червня 28-го та в ніч проти 29 червня загинув Герой України 32-річний пілот Максим Устименко з Харкова і вмер 85-річний поет, прозаїк, дисидент і політв’язень Ігор Калинець зі Львова. Під час великої війни маємо багато жертв. Але є висока символіка в поєднанні таких двох постатей: жертовність цих людей різного віку і з різних регіонів. Попрощаємось із ними улюбленим віршем Калинця про давні, з часів Київської Русі, витоки нашої державності, написаним після поїздки в княжий Галич:

Десь там княгиня в Путивлі,

чадо моє Ярославна,

мужу в поганські пустелі

вітер отецький послала.

Вітер загоїть рани,

вітер Вітчизною пахне.

Вітер з нами, над нами,

в поході з моїми полками.

Залізно йдемо у гущі,

несемо щити, як скрижалі.

З Галича вітер цілющий,

з Галича вітер державний