В програмі «Ми з України» - Віфлеємський вогонь миру в Латвії, різдвяні заходи в Ризі. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» традиційно підсумує основні політичні, економічні та культурні події в Україні та навколо неї за минулий тиждень.
Коли світ розхитаний війною, особливо важливо тримати в руках світло. У Ризі це світло — справжнє. Воно приїхало з Віфлеєма, пройшло через руки пластунів і запалало в українській громаді як знак миру, надії та незнищенної традиції.
У студії Латвійського радіо 4 було по-особливому тепло. Не лише від свічки — Віфлеємського вогню миру, який принесли українські пластуни, а й від голосів дітей, колядок і щирих слів про те, ким ми є і що несемо зі собою, навіть перебуваючи далеко від дому.
Віфлеємський вогонь: світло, яке передають далі
Традиція передачі Віфлеємського вогню в Латвії триває вже багато років. Цьогоріч українські пластуни не змогли потрапити до Відня, але привезли вогонь від своїх друзів у Литві — з міста Шяуляй. І зробили це разом із дітьми.
«Це вогонь миру і добра. І дуже важливо, що він принесений дитячими руками», — пояснює Мар’яна Дума, виховниця Пласту в Латвії.
Цей вогонь уже передали до греко-католицької парафії, а далі його зможе взяти кожен — щоб запалити свічку вдома й принести частинку світла у свою родину. Пластуни також планують передати вогонь військовим на реабілітації та соціальним установам.
Особливо зворушливо звучать слова дітей, які були безпосередніми учасниками цієї дороги.
Лев Яковенко, пластун-новак, згадує поїздку так просто й щиро:
«Ми ходили за картою, шукали різні місця, а потім біля великої металевої лисички знайшли Вогонь миру».
Марія Сметанка, новачка, тако долучилася до передачі вогню громаді:
«Ми заносили його до церкви, щоб люди могли запалити свої свічки».
Сам момент передачі супроводжується співом — піснею про Віфлеємський вогонь. І коли її виконують дитячі голоси, слова стають сильнішими за будь-які пояснення: «Ми принесемо Вогонь, даруючи Любов усім!»
«Коли народжується диво»: Різдво, яке об’єднує
Продовженням цієї історії світла стане різдвяний концерт 26 грудня о 13:00 в Українському домі в Ризі — «Коли народжується ДИВО».
Цей концерт — це не просто різдвяна подія у календарі громади. Це момент, коли українці в Ризі збираються разом не з формальної потреби, а з внутрішнього відчуття дому. Саме тут, у стінах Українського дому, Віфлеємський вогонь набуває продовження — у співі, у слові, у присутності
Ініціаторка та натхненниця події, бандуристка і культурна волонтерка Дар’я Лелеко, говорить про цей захід не як про виступ, а як про спільне переживання:
«Ми хочемо не просто співати для глядачів, а співати разом із ними. Різдво в Україні — це колядки. Це коли люди єднаються голосами».
На сцені виступлять пластуни, новаки, юначки, ансамбль бандуристів, дитячі колективи. Запланований і вертеп із 17 персонажами — справжній, традиційний, з глибоким українським корінням.
Колядки як пам’ять і коріння
Колядки у виконанні дітей звучать особливо. В них — не сцена, а спадкоємність. Не концерт, а жива традиція.
«У колядках є сакральний зміст. В одній пісні — вся історія Різдва», — каже Дар’я Лелеко.
Лев і Марія співають із радістю і без штучної урочистості. Для них колядка — не номер, а щось природне: як вивчити вузол у Пласті чи плести солом’яну зірку.
«Мені подобається співати колядки», — просто каже Марія.
Світло, яке залишається
У цій історії немає пафосу. Є діти, які несуть вогонь. Є дорослі, які допомагають традиції жити. Є Український дім, який стає справжнім домом. І є відчуття, що Різдво — це не дата, а дія.
Коли дитина каже, що хоче не подарунок, а закінчення війни, — це і є момент, коли народжується диво.
І, можливо, саме з такого вогню — переданого з рук у руки — воно колись розгориться на весь світ.
В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»
*Рік закінчується. В ці дні хочеться святкового настрою, але й треба підбити політичні підсумки року. Для цього ми запросили кваліфікованого експерта з Києва. Олександр Хара – директор Центру оборонних стратегій. Він розповів про основні процеси та вектори світової політики, дотичні до України. Якими вони є на кінець року та які можуть бути прогнози на 2026 рік. Окремо поговорили з експертом про загрози Латвії, країнам Балтії та те, які є приводи для оптимізму для України і українців.
*Друга наша співрозмовниця – з Одеси. Це відома поетеса, письменниця перекладачка Марія Галіна. Вона розповіла про культурне, мистецьке життя в умовах війни та про грудневі світлі свята, які допомагають одеситам долати наслідки обстрілів країни-агресора. Галіна раніше окремо вивчала образи Св. Миколая, Санта-Клауса, Діда Мороза, тому зачепили з нею і цю актуальну тему.
*Різдво асоціюється в українців з «Щедриком» Миколи Леонтовича. Останнім часом ми багато дізналися про цю геніальну мелодію та її автора. І так вийшло, що в тіні залишився інший твір Леонтовича – також пісня для хору «Дударик». Тому пригадали цей шедевр, не варто забувати про нього.
Ieteikt
Latvijas Radio aicina izteikt savu viedokli par raidījumā dzirdēto un atbalsta diskusijas klausītāju starpā, tomēr patur tiesības dzēst komentārus, kas pārkāpj cieņpilnas attieksmes un ētiskas rīcības robežas.




Добавить комментарий
Добавить ответ
Чтобы оставить комментарий, Вы также можете войти в систему, используя свой профиль draugiem.lv, Facebook или X!
Draugiem.lv Facebook X