В програмі «Ми з України» - Віфлеємський вогонь миру в Латвії, різдвяні заходи в Ризі. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» традиційно підсумує основні політичні, економічні та культурні події в Україні та навколо неї за минулий тиждень.

Коли світ розхитаний війною, особливо важливо тримати в руках світло. У Ризі це світло — справжнє. Воно приїхало з Віфлеєма, пройшло через руки пластунів і запалало в українській громаді як знак миру, надії та незнищенної традиції.

У студії Латвійського радіо 4 було по-особливому тепло. Не лише від свічки — Віфлеємського вогню миру, який принесли українські пластуни, а й від голосів дітей, колядок і щирих слів про те, ким ми є і що несемо зі собою, навіть перебуваючи далеко від дому.

Віфлеємський вогонь: світло, яке передають далі

Традиція передачі Віфлеємського вогню в Латвії триває вже багато років. Цьогоріч українські пластуни не змогли потрапити до Відня, але привезли вогонь від своїх друзів у Литві — з міста Шяуляй. І зробили це разом із дітьми.

«Це вогонь миру і добра. І дуже важливо, що він принесений дитячими руками», — пояснює Мар’яна Дума, виховниця Пласту в Латвії.

Цей вогонь уже передали до греко-католицької парафії, а далі його зможе взяти кожен — щоб запалити свічку вдома й принести частинку світла у свою родину. Пластуни також планують передати вогонь військовим на реабілітації та соціальним установам.

Особливо зворушливо звучать слова дітей, які були безпосередніми учасниками цієї дороги.

Лев Яковенко, пластун-новак, згадує поїздку так просто й щиро:

«Ми ходили за картою, шукали різні місця, а потім біля великої металевої лисички знайшли Вогонь миру».

Марія Сметанка, новачка, тако долучилася до передачі вогню громаді:

«Ми заносили його до церкви, щоб люди могли запалити свої свічки».

Сам момент передачі супроводжується співом — піснею про Віфлеємський вогонь. І коли її виконують дитячі голоси, слова стають сильнішими за будь-які пояснення: «Ми принесемо Вогонь, даруючи Любов усім!»

«Коли народжується диво»: Різдво, яке об’єднує

Продовженням цієї історії світла стане різдвяний концерт 26 грудня о 13:00 в Українському домі в Ризі — «Коли народжується ДИВО».

Цей концерт — це не просто різдвяна подія у календарі громади. Це момент, коли українці в Ризі збираються разом не з формальної потреби, а з внутрішнього відчуття дому. Саме тут, у стінах Українського дому, Віфлеємський вогонь набуває продовження — у співі, у слові, у присутності

Ініціаторка та натхненниця події, бандуристка і культурна волонтерка Дар’я Лелеко, говорить про цей захід не як про виступ, а як про спільне переживання:

«Ми хочемо не просто співати для глядачів, а співати разом із ними. Різдво в Україні — це колядки. Це коли люди єднаються голосами».

На сцені виступлять пластуни, новаки, юначки, ансамбль бандуристів, дитячі колективи. Запланований і вертеп із 17 персонажами — справжній, традиційний, з глибоким українським корінням.

Колядки як пам’ять і коріння

Колядки у виконанні дітей звучать особливо. В них — не сцена, а спадкоємність. Не концерт, а жива традиція.

«У колядках є сакральний зміст. В одній пісні — вся історія Різдва», — каже Дар’я Лелеко.

Лев і Марія співають із радістю і без штучної урочистості. Для них колядка — не номер, а щось природне: як вивчити вузол у Пласті чи плести солом’яну зірку.

«Мені подобається співати колядки», — просто каже Марія.

Світло, яке залишається

У цій історії немає пафосу. Є діти, які несуть вогонь. Є дорослі, які допомагають традиції жити. Є Український дім, який стає справжнім домом. І є відчуття, що Різдво — це не дата, а дія.

Коли дитина каже, що хоче не подарунок, а закінчення війни, — це і є момент, коли народжується диво.

І, можливо, саме з такого вогню — переданого з рук у руки — воно колись розгориться на весь світ.

В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»

*Рік закінчується. В ці дні хочеться святкового настрою, але й треба підбити політичні підсумки року. Для цього ми запросили кваліфікованого експерта з Києва. Олександр Хара – директор Центру оборонних стратегій. Він розповів про основні процеси та вектори світової політики, дотичні до України. Якими вони є на кінець року та які можуть бути прогнози на 2026 рік. Окремо поговорили з експертом про загрози Латвії, країнам Балтії та те, які є приводи для оптимізму для України і українців.

*Друга наша співрозмовниця – з Одеси. Це відома поетеса, письменниця перекладачка Марія Галіна. Вона розповіла про культурне, мистецьке життя в умовах війни та про грудневі світлі свята, які допомагають одеситам долати наслідки обстрілів країни-агресора. Галіна раніше окремо вивчала образи Св. Миколая, Санта-Клауса, Діда Мороза, тому зачепили з нею і цю актуальну тему.

*Різдво асоціюється в українців з «Щедриком» Миколи Леонтовича. Останнім часом ми багато дізналися про цю геніальну мелодію та її автора. І так вийшло, що в тіні залишився інший твір Леонтовича – також пісня для хору «Дударик». Тому пригадали цей шедевр, не варто забувати про нього.