В програмі «Ми з України» жителька Краматорська Тетяна Макарова розповідає про життя під час війни. Олег Кудрін в «Культурній світлиці» поспілкується з українським поетом Богданом Томенчуком і поетесою і науковицею Оксаною Пахльовською.

Після повномасштабного вторгнення Краматорськ став одним із міст, що щодня переживають удари, руйнування й втрати. Але навіть у таких умовах тут з’являються історії, які повертають віру в людяність. Одна з них - історія Тетяни Макарової, педагогині та волонтерки, яка перетворила власний біль на допомогу тим, хто не може про себе подбати.

Попри зруйновану квартиру, втрату роботи й постійні обстріли, Тетяна створила притулок для тварин у прифронтовому Краматорську. Сьогодні вона доглядає собак і котів  і продовжує рятувати тих, кому зараз найважче.

У місті, де до війни проживало понад 200 тисяч людей, сьогодні залишилося на 30% менше. Краматорськ щодня живе під звуки сирен, а місцеві мешканці - у тіні «шахедів» та авіабомб. «У нас буває і по 50 прильотів на добу. А нещодавно на місто скинули чотири авіабомби одразу», - каже Тетяна Макарова.

Її власна історія - ще одне свідчення того, як війна змінює долі. Її квартира була зруйнована прямим попаданням. До вторгнення жінка працювала педагогинею у групі продовженого дня. Але зараз школи в місті працюють дистанційно - роботи у Тетяни немає. Більшість шкіл зруйновано.

«Я залишилася без дому й без роботи. Але жити якось треба - і я зрозуміла, що не можу сидіти склавши руки», — згадує вона.

Притулок у прифронтовому місті

Попри всі труднощі, Тетяна не відступила. Вона створила невеликий притулок для тварин, який нині став домом для двох  собак і понад сорока котів. Кожна тварина - врятована з-під завалів, з вулиці, або привезена волонтерами.

«Всіх, на жаль, взяти не можу - просто немає місця. Але серце болить за кожну тварину, яка лишається на вулиці», - каже вона.

Роботи багато: годування, лікування, прибирання, пошук щонайменших ресурсів. Але Тетяна не скаржиться. Навпаки — каже, що саме турбота про тварин допомагає їй вистояти.

«Я завжди була милосердною, але війна зробила це моєю опорою. Моє милосердя і співчуття — це те, що допомагає мені вижити».

Підтримка з-за кордону та нові потреби

Час від часу Тетяні допомагають небайдужі люди. Особливо вона вдячна латвійським доброчинцям, які на початку листопада надіслали партію корму.

«Я дуже дякую латвійцям. Вони нас підтримують, надсилають корм - і це буквально рятує моїх хвостатих», - говорить жінка.

Але потреби притулку не зменшуються: потрібні переноски, ліки, ветеринарні засоби, корм для різного віку тварин. Рятуючи тварин у прифронтовому місті, Тетяна практично завжди на межі можливостей.

Жити з думкою про завтра

Попри небезпеку й невизначеність, Тетяна намагається знайти опору в маленьких людських радощах. І радить іншим робити те саме.

«Коли ти в такій ситуації, треба знайти щось для душі. Турбуватися про когось, допомагати. Бо коли думаєш про страшне щодня - можна зламатися».

Після перемоги вона мріє про велике та безпечне місце для свого притулку. Каже, що продовжуватиме рятувати тварин, бо це - її життєве покликання.

«Після війни я точно продовжу займатися притулком. Це те, що я хочу робити, і те, що дає мені сили сьогодні».

«Культурна світлиця» Олега Кудріна

Олег Кудрін запрошує до однієї з кімнат «Новинної хати» – до «Культурної світлиці», де відбудеться поетично-політичний вечір.

Перший гість – поет Богдан Томенчук.

Другий гість – Оксана Пахльовська, дочка Ліни Костенка, яка цього року відзначила свій 95-річний ювілей. Оксана Єжи-Янівна – також надзвичайно яскрава постать: поетеса, науковиця.