В програмі «Ми з України»: інтерв’ю з керівником центру «Українці в Тукумсі», Жінкою-лідером 2025 у Латвії Анною Бережною. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні політичні, економічні та культурні події в Україні та навколо неї за минулий тиждень
У світі, де кожен день приносить нові виклики і випробування, українці, що знайшли прихисток у Тукумсі, демонструють неймовірну силу духу та незламну віру у майбутнє . Програма «Ми з України» поспілкувалася з Анною Бережною - керівницею Центру «Українці в Тукумсі» та володаркою нагороди «Жінка-лідер 2025» у Латвії.
«Приїхали ми Тукумс у травні 2022 року, - розповідає Анна. - Це місто побратим нашого рідного Ізюму. А активна моя діяльність розпочалася з грудня 2022-го, а вже у лютому 2023-го ми заснували центр українців тут, у Тукумсі»
За короткий час українська громада у Тукумсі стала дуже активною. «Ми намагаємося допомагати людям у всіх сферах», - говорить Анна. «Центр надає практичну допомогу - одяг, взуття, меблі, техніку. Крім того, ми активно співпрацюємо з місцевою владою та благодійниками. Щомісяця кожна родина з дітьми отримує пакунок з молочними продуктами, також отримують такий набір пенсіонери або люди з інвалідністю».
Зараз у громаді приблизно 250 українців, з них близько 180 - це активні учасники. «Це - дружна спільнота, - додає Анна. - Вони беруть участь у наших заходах, навчаннях і волонтерській роботі».
Особливий акцент у роботі центру - підтримка дітей з України, створення для них таборів відпочинку. «Ми організуємо програму дозвілля для дітей із Ізюму, які приїхали до Тукумса, - пояснює Анна. Це діти з пільгових категорій - багатодітних сімей, родин, де батьки захищають Україну або загинули. Вони мають можливість відпочивати в таборі, ознайомлюватися з Латвією та брати участь у культурних заходах. З ними зустрічався мер Тукумса, були в посольстві України»
Анна підкреслює важливість створення для дітей безпечного середовища: « Ми намагаємося створити для них комфорт і безпеку, щоб вони знову почувались дітьми і могли насолоджуватися дитинством».
Обговорюючи питання підтримки із боку місцевої влади, Анна зазначає: «Тукумська влада нам дуже допомагає. Міська рада та мешканці активно збирають гуманітарну допомогу, продукти й теплі речі. Ми з радістю стаємо хабом, що збирає та відправляє допомогу в Ізюм. Це - наша спільна справа»
Про побратимські зв’язки з українським Ізюмом вона говорить з гордістю: «Ми вже не перший рік співпрацюємо. Вже відправляли кілька автобусів із гуманітарною допомогою, хотіли б ще більше, але логістичні витрати дуже значні. Наразі – це наша підтримка українців, що залишилися там, і знак солідарності».
Мовна й культурна підтримка: нові проекти і плани
Крім активної гуманітарної роботи, Анна розповідає про цілеспрямовану мовну та культурну підтримку українців. «Ми організуємо для наших українців курси латиської мови і постійно розвиваємо наші програми», - каже вона. «Регулярно впроваджуємо нові проекти. Зараз, наприклад, стартує школа виживання: діти та дорослі разом з місцевими бойскаутами ходитимуть до лісу, ставитимуть намети, палитимуть ватри - це дуже важливо у сучасних умовах».
Наступний сезон планується насиченим: арттерапія, мовні кафе, де можна не лише вчитися говорити, а й практикувати навички у реальній життєвій ситуації. «Ми будемо вчитися на латиській мові конкретно, як піти до магазину, як спілкуватися з лікарями, - пояснює Анна. - Це дуже корисно, адже коли ти вивчаєш мову, важливо знати, як застосовувати її у реальних ситуаціях».
Команда центру «Українці у Тукумсі» має власне приміщення, яке надає безкоштовно місцева влада. «У нас велике приміщення з усім обладнанням - кухнею, партами, проектором. Тут проходять заняття, кінопокази і просто спільне спілкування. Є склад», - додає Анна.
Плани і мрії на майбутнє
Анна переконана, що українці мають зберігати свою мову і культуру. «Ми плануємо продовжувати курси для дорослих і дітей, шукати фінансування для недільної української школи та культурних заходів. Ми хочемо зробити мовний клуб для дорослих, щоб вони могли підтримувати свої традиції і спілкуватися рідною мовою»
Вона закликає усіх українців цінувати своє коріння і пам’ятати, що разом ми зможемо подолати всі труднощі. «Ми всі - одна велика родина. Важливо, щоб українці зберігали свою культуру, але й активно інтегрувалися у місцеве життя. Ми повинні допомагати один одному, а також Латвії, яка нам так багато допомагає та дала прилисток у важкий момент»
В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»:
*8 серпня мав закінчитись термін ультиматуму Дональда Трампа – Путіну. Тому напередодні американський спецпосланник Віткофф відправився до Москви на чергові розмови у Кремлі. Після чого з Білого дому знову пішли суперечливі сигнали. З одного боку президент США заявив, що то були «дуже гарні, дуже продуктивні переговори». З іншого боку – «ніякого прориву». І все це на тлі підготовки до зустрічі Трамп-Путін з обіцянками перетворити саміт на тристоронній з участю Володимира Зеленського. Пробуємо розібратись у цих хитросплетіннях.
*До Білорусі почали прибувати перші ешелони з російськими військовослужбовцями – на спільні стратегічні навчання «Захід-2025», які відбудуться у вересні. Сусідні держави уважно слідкують за цією небезпечною ситуацією. Україна, а також Литва і Польща посилюють безпекові заходи на білоруському напрямку.
*В середу в Польщі відбулася інавгурація новообраного президента Кароля Навроцького. У своїй першій промові він говорив про безпеку, модернізацію війська, суверенність Польщі та принципи співпраці з ЄС і НАТО, які з цього витікають. Шкода, що Навроцький практично оминув тему війни в Україні, але сподіватимемось, що це не заважатиме спільній політичній роботі. Також вже відбулася певна риторична пікіровка між президентом Польщі та урядом країни.
*Напередодні був оприлюднений лонглист британської літературної премії Booker Prize. До списку 13 кращих творів увійшов роман канадської письменниці українського походження (четверта хвиля еміграції) Марії Реви “Endling”. Назва книги у перекладі означає – «Останець», тобто «Останній з виду». Головна героїня науковиця Єва, возиться в Україні з рідкісним равликом на ім’я Lefty / Лівша, і хоче поновити його популяцію. Паралельно і поруч йде сюжет про двох сестер та їхню зниклу маму, яка намагалася зірвати роботу весільних агентств, для чого викрадалися чоловіки, що шукали наречених в Україні. І от посеред цієї фантасмагорії починається велика війна. Тут в дію роману входить сама авторка зі своїми роздумами та листуваннями. Рева зазначила, що при цьому гумор для неї, як і для багатьох українців, стає життєвою зброєю.
*Згадуємо також про те, що 20 років тому в лонглист Booker Prize входила інша авторка українського походження, британка Марина Левицька (еміграційна хвиля після Другої світової війни). Так був відзначений її роман «Коротка історія тракторів по-українськи», який став міжнародним бестселером. Книга зокрема отримала премію Вудгауза (автора знаменитої комічної пари «Дживс і Вустер»).
*А в премії International Booker Prize, де номінуються перекладні твори, два роки поспіль в лонглист потрапляв інший український письменник Андрій Курков. З містичною львівською історією «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» (2023) та історичним детективом «Самсон і Надія» (2024). Поговоримо і про ці книги.
Відтак слідкуємо далі за успіхами українських авторів на міжнародній арені – і читаємо їх.
Ieteikt
Latvijas Radio aicina izteikt savu viedokli par raidījumā dzirdēto un atbalsta diskusijas klausītāju starpā, tomēr patur tiesības dzēst komentārus, kas pārkāpj cieņpilnas attieksmes un ētiskas rīcības robežas.
Добавить комментарий
Добавить ответ
Чтобы оставить комментарий, Вы также можете войти в систему, используя свой профиль draugiem.lv, Facebook или X!
Draugiem.lv Facebook X