17 травня 2023 року латвійський альпініст, земессаргc, письменник, професор Юріс Улманіс зійшов на вершину найвищої гори світу Еверест. В  руках й нього був прапор України. Юріс Улманіс розповів в інтерв’ю програмі «Ми з України», що цей прапор йому подарував почесний консул Латвії в Слов’янку,  у якого троє синів загинули на війні.

Для мене була велика честь підняти прапор України на вершину Евереста. І я був дуже щасливий, що моя мрія здійснилася . Це була друга моя спроба зійти на Еверест.

Це все не так легко, вимагає часу, грошей, моральних та фізичних зусиль. Але думка  піднятися на Еверест сиділа в моїй голові досить довго. І потім якийсь внутрішній дух сказав мені: «Це треба робити, бо необхідно підняти на Еверест прапор України, тоді воно буде того варте. І з цього все почалося. Тоді я почав шукати гроші і все інше, необхідне для підйому. Робив це з думкою, що підніматиму на вершині Евересту прапор України. Для мене це було важливо, бо я дуже часто їздив в Україну, возив туди багато речей, необхідних українським військовим, подружився з солдатами. І навіть брав зброю в руки, щоб захищати Україну. Тому я зрозумів, що хочу зробити таку велику справу. Що може бути благородніше, ніж зійти на Еверест з українським прапором.

І ще, я знаю, що більшість українських чоловіків не можуть виїхати з України, бо їм доводиться воювати. Також багато потужних українських альпіністів  воюють і не можуть їздити і підніматися в гори. Тому я хотів зробити це на їхню честь. І ще є  одна причина, дуже важлива для мене. П’ятеро моїх друзів – українських військових загинули, захищаючи Україну.  Двоє з них були альпіністами, один навіть мав позивний – «альпініст», позивний  іншого – «компас». Я зрозумів, що мені потрібно це для них зробити. І я зробив! І  у мене є таємне бажання, щоб я міг подарувати цей прапор президенту В.Зеленському»

Після першої невдалої спроби у 2020 році подолати вершину Евересту, Юріс Улманіс написав книгу «Шлях до Евересту, що триває». В інтерв’ю він розповів, що планує написати нову книгу і попросив слухачів дати пораду щодо назви, але добре би було, якби у назві було слово «Україна».

 «Я весь час думаю, щоб цій події надати розголосу, поширити, використати, зібрати кошти – усе для того, щоб війна в Україні скоріше завершилася, а ворог був знищений».

Наразі Юріс Улманіс вже написав книгу про Україну під назвою «Коли війна стає особистою». Побачити її на поличках книгарень можна буде уже через місяць.

«Коли їхав до Непалу, то книга вже була майже закінчена. Для мене було задоволенням і честю створити цю книгу з ілюстратором Гатісом Шульцем – я писав текст, а Гатіс малював ілюстрації. Ідея книги полягає у тому, що це мої спостереження.  Двадцять п’ять   невеличких новел-оповідань про те, що я бачив в Україні, як захисник. А Гатіс додав малюнки до моїх оповідань. Ця книга називається «Коли війна стає особистою». Вона справді стала для мене особистою, оскільки, як я вже згадував п’ятеро моїх друзів на ній загинуло. Ось, наприклад, одна з новел називається: «Лопата теж зброя». Це означає,  що траншеї треба рити і дуже важливо робити це правильно. Друге оповідання, наприклад, про дорожні знаки на дорогах. Це дуже типово для Києва. Дорожні знаки часто перероблені, щоб ворог неправильно їхав, не знав куди їхати. А ця новела про зачіски солдат. Зачіска «козак» - чому вона така, звідки це походить? І це речі, які, можливо, ми щодня не бачимо в новинах, але це те, що я бачив на власні очі»

 

Ліна Мельник: як допомогти дитині? Повернути їй дитинство.

Психотерапевт Ліна Мельник , яка працює в центрi DARDEDZE розповідає про психологічну допомогу дітям українських переселенців.

«Війна зробила українських дітей дорослими. Але чи вірні  надмірні вимоги  батьків для дітей. Особливо для дітей, які пережили усі жахіття війни чи евакуації. Як допомогти нашим дітям? Повернути їм дитинство!».

Ліна Мельник пропонує психологічні техніки допомоги, з якими можуть впоратися батьки і без допомоги психолога. Зокрема, провести годинку безпечних розмов, а також говорити про те, що все що ми пережили, зробило нас сильнішими.