Вже майже 14 років проживає в Латвії українка Галина Больмант (Волошенюк).

Про те, як якими були її перші роки проживання в Латвії, як вона вчила латиську мову, не забуваючи рідної української, про пошук роботи і розвиток власної справи, про формування навколо себе кола однодумців - пані Галина розповіла в інтерв’ю програмі «На хвилях Дніпра».

Пані Галина народилася на Київщині. Працювала медичною сестрою  у військовому шпиталі, потім вирішила отримати фах біотехнолога біологічно активних речовин.  У думках та планах Галини ніколи не виникало бажання виїхати з України назовсім, наразі зустріч з майбутнім чоловіком - латвійцем круто змінила її життя.  Переїзд до Латвії, нові умови життя, інша мова, культура, менталітет – усі це стало викликом, новим етапом у житті.

«Цікаво, що зі своїм чоловіком я познайомилася у Коктебелі, де свого часу познайомилися мої мама та батько», - розповіла Галина Больмант.

Я познайомилася з пані Галиною у 2008 році, коли був  створений Ресурсний центр для українських емігрантів. Формування згаданої структури стало можливим за ініціативи Володимира Строя та за підтримки Європейського фонду інтеграції громадян третіх країн. Одним із завдань Центру було надання допомоги українським іммігрантам адаптуватися в латвійське суспільство. 

В рамках Центру були створені курси вивчення латиської мови, відвідувачів знайомили з латиською культурою та історією, надавалася правова допомога, зокрема юридичні консультації стосовно трудових прав та імміграційного законодавства. Також Центр займався розширенням дозвілля для українців, які мали на той час дозвіл на проживання у Латвії.

За  словами Галини Больмант, з багатьма учасниками Ресурсного центру для українських іммігрантів вона до сих пір підтримує дружні зв’язки.

«У Ресурсному центрі я познайомилася з дівчатами, з якими і сьогодні дружимо – Наталка Кіртанова, Лена Давивора, Вікторія Рященко. Ми навіть до карантину разом їздили до Франції, у Ніцу».

Цікаво, що саме курси латиської мови, які пані Галина відвідувала при Центрі і стали підставою вивчення нею державної мови країни, де вона зараз проживає. До того ж, завдяки членству в Ресурсному центрі для іммігрантів з України, пані Галина мала можливість взяти участь в іншому інтеграційному проекті.

«Мені дуже сподобалися ці курси латиської мови, вони продовжувалися три місяці і були дуже інтенсивні. Тоді я покращила свої знання латиської мови. Потім ми ще займалися приватно з нашим викладачем, щоб ще удосконалити мову. Я приїхала до Латвії тоді, коли не було такої державної програми  вивчення латиської мови, як є зараз, зокрема можна відвідати безкоштовно мовні курси. Громадяни третіх країн, які мали тут дозвіл на проживання власно платили за курси. Тому те, що Ресурсний центр надав нам таку можливість – безкоштовно відвідувати курси – це дуже добре», - відзначила пані Галина.

Цікаво, що цей інтеграційний проект став ще однією сходинкою для втілення мрії пані Галини. Їй давно подобалося шиття, шила для себе, були невеличкі замовлення. Наразі участь проекті дала можливість розширити знання з тим, щоб у подальшому розвивати свою справу, зокрема створити власний невеликий швейний салон-майстерню.

«Завдяки Ресурсному центру я взяла участь ще в одному інтеграційному проекті, але вже лише для жінок. Ми дуже багато їздили Латвією, а також вони мені оплатили курси крою і шиття. Технологію пошиття я знала, шила для себе, але хотілося здобути нові навички», - розповіла пані Галина.

Пані Галина згідна з тим, що участь у проекті Ресурсного центру і стала  своєрідною точкою відліку її  приєднання  до українського життя Латвії. Подальші курси  розширювали коло знайомств з українцями, що проживають у Латвії. За словами пані Галини, зараз ядро її друзів у Латвії складається переважно з українців.

«Перше знайомство після переїзду до Латвії з місцевими українцями у мене відбулося саме в Ресурсному центрі. Потім були знайомства під час відвідування інших курсів. Так поступово коло знайомств розширювалося. Можу сказати, що зараз мої близькі друзі у Латвії – це саме українці. І не лише ті, які проживають у Ризі,  а також у Талсі та інших латвійських регіонах», - відзначила Галина Больмант.

Одна з останніх хвиль імміграції українців до Латвії сталася після  2014 року, у зв’язку з сумними подіями на сході України. Агресія Росії стала причиною того, що окремі українські родини  залишили свої домівки і виїхали до Латвії. Серед друзів пані Галини є багато саме таких українських іммігрантів. Також у пошуку українських друзів  Галині допомагають соціальні мережі.

Пані Галина визнає, що на сьогодні вона вже не уявляє повернення назовсім до України, хоча на початку проживання у Латвії такі думки були. Особливо гострим бажання повернутися до України було в період Революції гідності та початку агресії Росії на сході України. Хотілося бути поряд зі своїми. До того ж, у Латвії на той час значна частина російськомовного оточення її не розуміла. Пропаганда російських СМІ, яка була тоді дуже активною стосовно України, робила свою темну справу. Було навіть таке, що прийшлось відмовитися від спілкування з людьми, яких раніше вважала друзями. Коло спілкування пані Галини обмежилося до друзів-однодумців,  патріотів України.

«Багатьом з тих, які підпали на той час під вплив російської пропаганди, я говорила: «Хочете знати достовірно про те, що відбувається в Україні – дивіться українське телебачення».

Шитво подобалося пані Галини з дитинства. І ось життя склалося так, що саме воно і стало її теперішнім фахом, роботою, яка приносить не лише задоволення, але і заробіток.  Шлях до відкриття власної майстерні був не досить легким, але наполегливість, цілеспрямованість, любов до праці сприяли відкриттю власної швейної майстерні. Роботу пані Галини визнали значні замовники, довгий час швейна майстерня Галини співпрацьовувала з LIDO. Офіціанти, повара, бармени та інший персонал цієї значної латвійської харчової мережі ходить у строї, пошитому у майстерні Галини Больмант. Спочатку замовлення шили вдома вдвох з чоловіком, з часом роботи стало більше, тому орендували приміщення і запрошували працівників.

Нажаль, обмеження пов’язані в розповсюдження COVID-19 внесли свої корективи - замовлень стало менше. З іншого боку, фірма Галини, як і багато інших фірм, переорієнтувалися на інтернет торгівлю. Зараз Галина займається продажом тканин, торгівлею пошитих речей через інтернет. Безумовно замовлення на пошиття залишилися.

«Ми з  подругою, яка родом з Дніпропетровщини, і також шиє, вирішили брати участь у виїзній торгівлі на ярмарках, зокрема у Верманському парку, Калнціємському ринку та  інших місцях. Продавали пошите власноруч, але в цьому році відмовилися від такої практики, бо покупців стало менше. Вочевидь, у людей стало менше коштів, або вони переорієнтувалися на інтернет купівлю», - відзначила Галина.

Пані Галина каже, що не завжди у змозі відвідувати українські заходи у Латвії, інколи цьому виною брак інформації. Але щорічне Свято української вишиванки у Ризі вона намагається не пропустити. Наразі, за її словами, для зустрічі місцевих українців не обов’язково має бути офіційний привід. Українці можуть власно організувати зустріч, а приводом для цього може буде  виступ українських спортсменів,  концерт українського гурту чи просто бажання поспілкуватися і поспівати українських пісень. Для таких заходів пані Галина пошила власноруч український прапор.

 

У Вентспілсі очікується проведення Днів української культури

Незважаючи на обмеження, пов’язанні з розповсюдження COVID-19, українці Латвії проводять заходи або онлайн, а коли набули чинності послаблення, то і наживо.

Зокрема українське товариство «Кобзар» з Вентспілсу планує 12-15 серпня ц.р. провести у місті Дні української культури. Про активності вентспілських українців програмі «На хвилях Дніпра» розповіла керівник «Кобзаря» Марія Антонова.

За її словами,  цього року, пленер  «Вентспілс – перлина Балтійського моря» за участю українських художників не проводитиметься. Але наступного, 2022 року, заплановано провести його у досить розширеному форматі.

Як відомо минулого року з 17 червня по 3 липня  у Вентспілсі  проводився  2-й Міжнародний пленер, присвячений 730-річчю міста. Відмінністю цього заходу  від першого, який був у 2019 році, було те, що відбувався він в режиму онлайн, у зв’язку з обмеженнями через пандемію COVID- 19.

З латвійського боку пленер організовувало українське товариство «Кобзар» з Вентспілсу під керівництвом Марії Антонової, з українського – президент культурно-спортивної асоціації «ФЕСТ» міста Івано-Франківськ Елеонора Жодик. У пленері взяли участь тридцять художників з Латвії, України, Білорусі та Польщі та Італії.

«Ідея проведення пленеру художників виникла у 2018 році на святкуванні Днів української культури, де на запрошення Української культурної громади «Кобзар» , брала участь делегація з України, приїзд якої організувала Культурно-спортивна асоціація «ФЕСТ». Було заплановано провести у 2019 році міжнародний пленер художників «Вентспілс – перлина Балтійського моря». У першому пленері взяли участь десять художників з України, Білорусі та Литви . Організатори вирішили продовжувати працювати в такому напрямку і запланували проводити такі пленери щорічно, у червні місяці. Організатори створили групу на фейсбуці «Вентспілс – перлина Балтійського моря», в котрій знайомили учасників з творчістю кожного художника, зробили відео-вітання на відкритті пленеру», - зазначила Марія Антонова

Українські художники, які малювали на пленері, подарували окремі з своїх робіт місту. Пані Марія має намір зробити пересувну експозицію робіт українських майстрів «Вентспілс – перлина Балтійського моря очима українських художників».

У планах керівника «Кобзаря»  Марії Антонової провести у Вентспілсі 12-15 серпня Дні української культури. Заплановані два концерти, передбачається виступ Ризького українського театру під керівництвом Марії Семенової, очікуються гості з Естонії та Литви.

Завдяки активності української громади «Кобзар» та його керівника пані Марії Антонової  у Вентспілсі лунає українська пісня,  українське слово. Нещодавно відбулася зустріч з українською поетесою, літературним критиком, перекладачем  Наталією Бельченко, яка зараз перебуває у Міжнародному домі письменників і перекладачів. Також українцям Вентспілсу розповів про свою книгу про Ліну Костенко журналіст, письменник Олег Кудрін.

«У нас була зустріч з пані Наталією Бельченко, вона з Києва, а зараз перебуває з 3 по 28 липня у Вентспілсі. Вона нам прочитала свої твори. Зібралося майже 15 осіб – мої друзі, члени української громади. А журналіст і письменник Олег Кудрін розповів нам про свою поїздку до Вільнюсу, а також про книгу, яку він написав про відому українську поетесу Ліну Костенко»

Окрім керівництва в українській громаді пані Марія ще займається організацію спортивних змагань у Вентспілсі. За її словами, саме спорт, зокрема проведення Спартакіади українців Латвії або Днів здоров’я в українських громадах, на кшталт Днів здоров’я у Латвії,  могли б сприяти з’єднанню української діаспори Латвії. Ідея дуже цікава  адже спорт – це мир. А досвід проведення заходів такого плану у пані Марії є.

«У кожному латвійському регіоні, де є українська громада, можна провести якісь змагання – чи футбол, чи волейбол, їзда на велосипедах чи самокатах, посольство може підключитися, у нас посол - спортивна людина. Потім підбиваємо підсумки -  і виявляється, що нас українців у Латвії дуже багато, ми активні, спортивні. Це б було дуже добре», - відзначила Марія Антонова.