У період обмежень, пов’язаних з COVID-19 значної актуальності набула  проблема як фізичного, так і психологічного здоров’я дітей. Сучасні реалії життя, зокрема дистанційне навчання, брак живого спілкування з однолітками, зменшення активностей, руху – усе це може мати дуже негативні наслідки для майбутнього наших дітей. Багато експертів задаються питанням, як вирішити цю проблему. Звичайно, дуже багато залежить від сім’ї, в якій виховується дитина. Адже батьки завжди були і є прикладом для своїх дітей, безумовно і в сенсі активного способу життя.

Співголова «Центру культури «Латвія – Україна», виховник осередку українського скаутського руху «Пласту» у Латвії Володимир Іваницький розповів в інтерв’ю програмі «На хвилях Дніпра», що членство у «Пласті» допомагає його синам бути фізично активними, пізнавати нове, а також спілкуватися з однолітками-пластунами з різних країн світу, нехай поки що і в режимі он-лайн.

«Буквально декілька днів тому ми здійснили першу очну акцію цього року. Оскільки скаутам Латвії дозволяється збиратися з певними обмеженнями і проводити свої заняття, так само й ми мали чудову тематичну прогулянку біля гирла річки Лиєлупе. Ми усі були дуже раді, що нарешті змогли зібратися разом на свіжому повітрі. Оскільки у багатьох країнах існують обмеження на очні зустрічі, то «Пласт» працює над цим. У ФБ є платформа «Пластуй онлайн!», де є величезний вибір, чим зайнятися. Можна майструвати вдома, можна піти до лісу, знайти сліди тварин, розпалити вогнище з одного сірника, можна навчитися безліч різного. Але головне,  отримавши якусь інформацію онлайн, навчитися й вийти на вулицю, до лісу і зробити  щось нове, щоб опанувати якусь вмілість, бо вмілості – це основа пластової діяльності. Зокрема наприкінці минулого року, наша родина і ще декілька родин пластунів з Латвії приєдналася до заняття в форматі онлайн з плетіння різдвяного вінка, яке започаткували пластуни з Австрії», - розповів Володимир Іваницький.

Історія діяльності «Пласту» в Латвії починається ще з 90-х років  минулого століття. Потім також були спроби активізувати діяльність українського скаутингу в Латвії, але саме протягом  останніх двох років у Ризі відроджується та активно діє осередок «Пласту».  

На сьогодні у латвійському осередку «Пласту» 15 членів. «Пласт» у Латвії має групи дітей: «новаки» (діти віком 6-10) та «юнаки» (підлітки віком 11-16). Також формується група для найменших пластунів — «пташат» (віком 3-6).

Процес офіційної реєстрації осередку українського «Пласту» в Латвії ще триває, однак співпраця з латвійськими скаутами вже є наявною.

«У латиських скаутів розвинута добра інфраструктура, є добрі традиції. Вони чотири рази на рік за будь-яких умов проводять кількаденні табори. Нещодавно відбувся спільний зимовий одноденний похід двох пластунів з латвійськими скаутами. Ми плануємо подальший розвиток  співпраці  з латвійськими скаутами», - зазначив виховник «Пласту» Латвії.

Новий пластовий рік осередку «Пласту» у Латвії розпочався 3 жовтня минулого року. Місце відкриття  було вибране дуже цікаве – Острів Доле (Doles Salas). Присутні на відкритті були звісно пластуни – новаки рою «Швидкі єноти» та юнаки гуртка «Хитрий лис», виховники, батьки і діти, що цікавляться «Пластом». Серед поважних гостей були Посол України в Латвії Олександр Міщенко та капелан латвійського осередку «Пласту» отець Роман Сапужак.

«Ми готувалися і зробили це відкриття святом. Ми встигли, бо за пару місяців таки акції вже були заборонені. Місцем відкриття ми вибрали Острів Доле. Це дуже гарне місце, там охайно і є всі можливості для того, щоб ми, як пластуни там щось поробили і себе показали. Було багато сімей і тих, діти, яких є членами «Пласту», і нових, які цікавляться цією структурою. Захід відкрився молитвою, співали гімн Пласту. Після цього заходу кілька дітей приєдналося до лав «Пласту»

 

«СКОБ»  - не лише вітання, але й гасло пластунів

«Скоб» -  так вітають один одного пластуни. Це назва скельного орла. Літери цього слова є початковими літерами чотирьох слів: Сильно. Красно. Обережно. Бистро.  Наразі , «Скоб» - це не лише вітання, це і гасло, таким має бути спосіб життя кожного, хто вступив до лав українського скаутського руху «Пласту». 

Чому саме такі слова, які є досить незвичними для сучасної української мови, стали основою діяльності пластунів? Виховник  осередку українського «Пласту» у Латвії Володимир Іваницький зазначив: «Пластун має бути  сильним розумом і тілом, красивим душею, обережним у задумах, швидким у справах. Щодо мови, то це жива українська мова, яка вживалася сто років тому саме у тому регіоні, де зародився «Пласт» – на Галичині. Сьогодні це використовується як традиція. Пластуни традиційно займаються спортом, фізичною культурою. Тому мають бути сильними, швидкими («бистро»). «Красно» – бо пластун завжди дбає про красу природи, того, що він робить, красу душі і тіла. Якщо подивитися на одяг пластунів, то там все гарно, немає нічого зайвого. І «обережно» – це актуально особливо сьогодні в умовах пандемії, коли ми збираємося разом, то маємо бути обережними. Це стосується і здоров’я, і будь-яких активностей під час мандрівок», - розповів пан Володимир.

«Пласт» - це не лише знання та навички. «Пласт» - це також пригоди та мандрівки. Влітку минулого року, поки не було значних обмежень, пластуни Латвії подорожували, відвідували музеї, ходили у походи, брали участь у квестах та велопробігах, грали в активні ігри, співали пісні тощо.

У червні латвійські пластуни здійснили першу спільну 20-кілометрову веломандрівку з Саласпілсу до найбільшого латвійського острову Доле. Звичайно, це було певним випробуванням для пластунів, як з рештою і для батьків, але вони чудово з цим впоралися. Серед іншого, мета велопрогулянки була пов`язана з екологією – дізнатися більше про зелену енергію Латвії, яка є однією з найекологічних країн Європи.

У липні пластуни латвійського осередку разом із родинами мандрували до середньовічного міста Цесіса, що розташоване на відстані 90 км від латвійської столиці і є частиною так званої «Латвійської Швейцарії» - Національного парку ріки Ґауї. Програма  мандрівки була дуже насиченою: юнаки та новаки відвідали Цесіський замок, природний парк Svētavots та Орлині скелі (Ērgļu klintis).

Важливий принцип, що відрізняє скаутинг з-поміж інших організацій – це широке використання різноманітних платформ і методів роботи на природі, а не в приміщенні. Основні пластові активності – це табори, вправи та тренування навичок виживання, теренові ігри, дослідження природи, велоспорт.

«Літо – це час таборів для пластунів. Звичайно ми шукали можливості якось помандрувати минулого літа, бо не могли приєднатися до таборів «Пласту» в інших країнах. Поїздка в Цесіс – це була одна з тих форм, коли ми їдемо з батьками, бо зазвичай  на сходинах присутні тільки пластуни і виховники. Але подорожі з батьками дають нагоду більше їм розповісти, що таке «Пласт», про його мету і якісь нюанси пластової діяльності»

До Латвії неодноразово приїжджали цікаві гості з України, які проводили тут майстер-класи. Також пластуни латвійського осередку заприятелювали з осередком Пласту у Фінляндії. Отже карантин не став на заваді пластовим сходинам (зустрічам). Діти регулярно займалися онлайн та зустрічалися наживо на природі. А ще латвійські пластуни мають намір цього року  скласти офіційні іспити і отримати посвідчення на керування велосипедом і оволодіти вмілістю  - велопрогулянками.

 

«Вогонь любові, вогонь добра...»

Так починається приспів пісні,  яка присвячена Віфлеємському вогню миру. «Віфлеємський Вогонь Миру» — міжнародна щорічна скаутська акція до святкувань Різдва Христового, котра полягає у поширенні символічного вогню, запаленого на місці народження Ісуса Христа.

Акцію започаткувала у 1986 році австрійська телерадіокомпанія ORF з міста Лінц. Із самого початку акція планувалася з метою підтримки неповносправних дітей та усіх, хто потребує допомоги та уваги в передріздвяний час. І одразу ж цю благородну справу взяли в свої руки скаути.

Щороку представники ORF та австрійські скаути беруть Вогонь на місці народження Ісуса Христа у Віфлеємі, а далі транспортують його літаком до Австрії. Після урочистостей у Віденському Кафедральному соборі естафета передається до сусідніх країн. Саме із рук в руки, від одного скаутського осередку до іншого, Віфлеємський Вогонь долає безліч кордонів і потрапляє до всіх, хто чекає на світло тепла, миру, злагоди і сподівання, яке мандрує із заходу на схід, долаючи кордони і єднаючи християн у переддень Різдва Христового.

Наприкінці минулого року, не зважаючи на обмеження, пов’язані з пандемією, завдяки пластунам вогонь миру і добра прибув до Латвії.

« Віфлеємський вогонь – лампадки з вогнем, який був фізично запалений  на місці народження Христа був доставлений фізично з Єрусалиму до Відня, а потім пересланий кур’єрською службою у різні країни, де є осередки Пласту, зокрема і до Латвії. Це чудових приклад співпраці європейських пластових осередків. Вогонь миру і добра був переданий парафіянам Української греко-католицького церкви у Ризі», - повідомив Володимир Іваницький.

Члени латвійського осередку «Пласту» взяли участь у Акції Єдності, присвяченій Дню Соборності України.

«Акція Єдності –була одна з великих онлайн акцій. У Zoom було присутньо понад 70 учасників з різних світових осередків «Пласту». На завершення акції ми підняли свої пластові хусточки перед екранами моніторів – це було символічним актом єдності пластунів»

«Пласт» – не заміняє школу чи сім`ю. Пласт допомагає розвинути притаманні дитині таланти. Цікаво, що мандруючи Латвією, пластуни навчаються берегти  природу, слідкувати за чистотою. Зокрема під час однієї з пластунських мандрівок латвійські пластуни взяли з собою мішки для сміття і зробили невеличку толоку – почистили від сміття  частину Саласпілського болота (Salaspils purvā)

«Виховник – це не вихователь. Його місія допомогти, відповісти на запитання, спрямувати розвиток дитини у потрібний напрямок. Ми навчаємося разом з пластунами, набуваємо тих вмілостей, які притаманні пластунам. Ми робимо це абсолютно ненав’язливо. Зокрема під час мандрівки на Саласпільське болото ми показували дітям, яке красиве це місце, але там було досить брудно. У період обмеження більше, ніж раніше людей почало виїжджати на природу, але не усі, нажаль, навчені слідкувати за чистотою. Діти зібрали сміття лише на невеличкій території, але після того, як вони несли повні мішки сміття тривалий час, думаю, що у них вже не виникне бажання смітити», - розповів Володимир Іваницький про акцію чистоти латвійських пластунів

 

Подяка за участь у Інтернет-флешмобі

За час участі у «Пласті» латвійські пластуни дізналися багато цікавої інформації, зокрема про Україну і Латвію. А оскільки «Пласт» виховує любов і повагу до Батьківщини, то пластуни брали активну участь у патріотичних флешмобах, малювали малюнки, як потім передавали українським військовим, що воюють на сході України проти російського агресора, також пластуни взяли участь у акції Ангели пам’яті, присвяченій вшануванню Героїв Небесної Сотні.

Беруть латвійські пластуни учать у культурних акціях, зокрема у лютому цього року  вони долучились до міжнародного Інтернет-флешмобу, присвяченого 150-річчю від дня народження Лесі Українки «Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…».

Юнаки та новаки виконали вірш поетеси «Де тії струни, де голос потужний…». У ролику використано музику «Мелодія» Мирослава Скорика.

За активну участь у Міжнародному Інтернет-флешмобі до 150-річчя з дня народження Лесі Українки «Пласт» у Латвії був нагороджений Подякою від організаторів.

У пластунів дуже цікавий одяг – називається «однострій». Хустка є частиною однострою, сюди входять ще сорочка, шорти чи спідниця, підколінки, берет, шнурок зі свистком, відзнаки. Символіка – це все, що пов’язує групу, зрозуміло не лише новаків, але й юнаків, старших пластунів. У пластунів є своя Присяга та Закони, скаутська лілея (емблема). Вітаючись, пластун пластунові подає ліву руку від щирого серця, як братові за ідеєю, за способом життя. За словами Володимира Іваницького, скоро і у латвійських пластунів буде однострій.

У грудні минулого року двоє активістів латвійського осередку Пласту були заприсяжені - Олена Сапужак  стала старшопластункою, а Володимир Іваницький пластуном-сеніором. Наразі латвійський осередок «Пласту»  відкритий до співпраці, чекає на нових виховників та членів.

«Ми сподіваємося, що ще хтось, або заради своїх дітей, або заради досвіду приєднається до нас. Особливо чекаємо на студентів, які, зокрема в Україні та інших країнах є добрими виховниками. Якщо у нас буде більше виховників, то ми матимемо більше можливостей. А знайти нас легко – задайте у пошуковій системі «Пласт у Латвії» ( можна трьома мовами – українською, латиською, англійською), або ж «Володимир Іваницький» - і ви знайдете там необхідні координати «Пласту» у Латвії», - повідомив Володимир Іваницький.

Як український вияв світового скаутського руху «Пласт» постав в Україні в 1911 році. Засновниками перших пластових груп були педагоги Олександр Тисовський, Іван Чмола та науковець Петро Франко. Відповідником англійському «скаут» (розвідник) українські скаути обрали термін «пластун». Так називали розвідників у козацькому війську. Отже «Пласт» є частиною світового скаутського руху, започаткованого у 1907 році Робертом Бейден-Поуеллом в Англії.

 

Леся Українка була у Ризі

Українці у всьому світі відзначили 150-річчя з дня народження відомої української поетеси Лесі Українки.

Зокрема, українські латвійці долучили до Інтернет-флешмобу присвяченого 150-річчю від дня народження Лесі Українки «Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…».

В Єкабпілсі українське товариство «Явір» провело міжнародний культурний захід «Леся Українка – 150 років. Мови різні - душа одна».

Цікаво, що у 1900 році з 2 по 4 березня відома українська поетеса Леся Українка була у Ризі. Зупинилася вона у своєї тітки у будинку на вулиці Дзірнаву, 90. Нажаль, зараз цього будинку вже немає. Але у Ризі добре знають і пам’ятають творчість славетної української поетеси. Зокрема її поему «Лісова пісня» у 60-х роках минулого століття поставив Ризький оперний театр, а театр «Dailes» «Камінного господаря». В Академічній бібліотеці ЛУ є збірки творів Лесі Українки у перекладі латиською мовою.

Український мовознавець, відомий балтист Анатолій Непокупний досліджував, де саме у Ризі зупинялася Леся Українка.  Він провів досконале дослідження результати якого були опубліковані у «Вiснику Нацiональноï академiï наук Украïни (Непокупний 2006: 75–82) і Latvijas Zinātņu Akadēmijas Vēstis (Nepokupnijs 2006: 43–52).

«У Ризі дозволено було оселитися Олені Антонівні Тесленко- Приходько (дівоче прізвище — Косач) після того, як вона відбула заслання у Тобольській губернії. І згодом звідти ж до своєї латвійської новопоселенки, як тільки-но вийшов призначений судом сибірський строк, перебрався і її чоловік   Васильович, уродженець с. Семиренки Миргородського повіту Полтавської губернії».

Мрією Анатолія Непокупного було встановити Пам’ятну дошку на місці перебування Лесі Українки у Ризі. Оскільки будинку у Ризі, де жила Леся Україна вже немає, лунали пропозиції встановити пам’ятну  дошку на стіні Ризької української школи, але на сьогодні це питання залишається невирішеним.

 

У Ризі вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні

20 лютого 2021 року у Ризі проведено комплекс заходів із вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні, які сім років тому віддали свої життя за свободу та європейське демократичне майбутнє України.

У  Парафії Української Греко-католицької церкви у Ризі відслужено панахиду за загиблими учасниками Революції Гідності та Героями Небесної Сотні, яку було проведено священником отцем Романом Сапужаком.

Після панахиди протягом кількох годин усі охочі мали змогу символічно вшанувати пам’ять загиблих на території Посольства України, де облаштовано символічний стенд пам’яті. Представники української громади, а також небайдужі до долі України громадяни Латвії приносили квіти, запалювали лампадки, розміщували на деревах паперових «ангелів пам’яті».

Під час заходів Посол України Олександр Міщенко звернувся до присутніх зі словами скорботи і проханням не забувати подвиг тих сміливців, які повернули хід історії сучасної України здаля її європейського майбутнього. «Ми не повинні забувати жертовність наших героїв, які вийшли заради нашої незалежності, особливо коли Україна 7-й рік поспіль протистоїть російській агресії на сході, де все ще гинуть мирні жителі, а інших, зокрема в окупованому Криму, без суду та слідства кидають за грати» - наголосив Олександр Міщенко.

 

 У Ризі відзначили День народження Великого Кобзаря

9 березня цього року. у Ризі в парку Кронвальда біля пам’ятника Тарасу Шевченко зібралися українці та друзів України, щоб відсвяткувати 207-річницю з дня народження Великого Кобзаря. Відбулася церемонія покладання квітів, усі охочі мали можливість взяти участь у декламуванні уривків із улюблених творів Кобзаря.

 

У рамках заходу відбулося вручення посвідчень закордонних українців

9 березня 1814 року народився класик української літератури, мислитель, художник, великий Кобзар українського народу і символ незалежної України – Тарас Григорович Шевченко.