Про українські рушники та вишиванки знають повсюди і в Україні і далеко за її межами, а от про ляльку-мотанку інколи не знають нічого. Наразі лялька-мотанка - це не просто іграшка, а витвір мистецтва, який має в собі глибокий сенс та символіку. Вона є оберегом, що захищає свого власника від негативних впливів та принесе щасливу долю в будь-якому домі.

Про особливості та традиції створення ляльки-мотанки,  про те, як сучасність відобразилася на створенні цих народних витворів говоримо в програмі «На хвилях Дніпра»  з  українськими майстринями Іриною Ковшуненко і Ярославою Ардашовою.

Сама назва ляльки - «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини.

Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами. Кожна така лялька, була та й лишається унікальним витвором майстра. звісно в давні часи лялька мотанка виконувала важливу функцію оберега для родини. З історичних джерел відомо що перші прототипи мотанок на території України з’явилися на стоянці в Чернігівській області.

 

Загалом процес створення ляльки майстрині називають «кутанням» і це не дивно, адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. На обличчі деяких вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян.

Особливими українські мотанки також робить й той факт, що вона має лише жіночі образи та інколи дитячі. Чоловічі ж образи простежуються лише як доповнення до ляльки, зазвичай це були «нерозлучники» - сімейна пара.

Така особливість обумовлена важливим місцем жінки в світосприйнятті предків та уособленням у образі ляльки язичницької богині родючості - «Донди».

Лялька-мотанка, чи не єдина представниця світу іграшок, яка не ніколи не має власного імені. Вважалося що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів або накликати нечисть в хату. В українській культурі мотанка виступає символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління. Також такі ляльки часто використовуються в весільних обрядах та дійствах.

Поряд з обрядовими та обереговими ляльками часто створювали й практично їстівні ляльки. Виготовляючи таку ляльку жінка вкладала в неї жований хліб та використовувала таку іграшку як забавку та соску для немовлят. Загалом серед мотанок виділяють три групи ляльок: немовлята, наречені та ляльки-берегині.

В сучасних умовах мотанки, нажаль, втрачають той глибокий, трошки магічний та сакральний зміст. В переважній більшості їх використовують як колоритний елемент інтер’єру, звичний сувенір. Вплив новітніх технологій спостерігається у сучасних ляльках-мотанках та більшість майстринь починають використовувати різноманітні матеріали орієнтуючись лише на власні вподобання.

 

Ознаки справжньої української мотанки

Справжня мотанка виготовляється без використання швів. Виготовляючи ляльку, майстри намотують або закутують, а для кріплення використовують стрічки та нитки, якими просто обмотують деталі та фіксують їх вузликами. При виготовленню дотримуються головного правила - лялька повинна мати хрестоподібний вигляд.

Загалом створення такої ляльки може перетворитися на захопливе заняття для дорослих та дітей, а результат допоможе відтворити рідні традиції та створити унікальний оберіг чи сувенір.

Голову ляльки формують з невеличкого клаптика тканини, в середину якого вкладають кульку з ниток, інших клаптиків чи вати. Таку заготовку голови обмотують хрест на хрест нитками, символічно зображуючи лице ляльки. Тулуб з головою з’єднують також нитками, туго обмотуючи ними тільце ляльки від голови до низу та перпендикулярно тулубу формуючи тим самим руки мотанки. З підручних матеріалів виготовляються одяг, прикраси та головні убори чи зачіски. Тут варіації обмежуються лише фантазією авторів.