Цього року українська діаспора Латвії відзначає свою 110-у річницю. Українці із давніх часів живуть в Латвії, однак організоване українське життя на латвійських теренах бере початок від заснованого 16 січня 1911 року товариства «Громада». Ця організація мала свій хор, драматичний гурток та касу взаємодопомоги, проводила різноманітні культурно-мистецькі заходи. Зокрема, у 1914 році «Громада» широко відзначила 100-річний ювілей Тараса Шевченка.

Наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття розпочалося відродження українського руху в Латвії. Українці із латишами боролися за відновлення незалежності Латвії у «Народному фронті», були з ними поряд у «живому ланцюгу» Балтійського шляху, стояли пліч-о-пліч на барикадах у 1991 році. На хвилі національного відродження Латвії почали створюватися національні культурно-просвітницькі товариства, зокрема і українські.

З того часу і до сьогодні одним з активних учасників українського життя Латвії є багаторічний член українського культурно-просвітнього товариства «Дніпро»,  член Національної спілки журналістів України Володимир Строй.

 

Ветеран українського руху у Латвії

Програма «На хвилях Дніпра» зв’язалася телефоном с паном Строєм. У цьому випуску пропонуємо вашій увазі його спогади про відродження українського руху в Латвії в 90-х роках минулого сторіччя, відзначення 100 років української діаспори Латвії у 2011 році, випуск збірки «Українці Латвії». Наразі про нагальні питання сучасного життя українців Латвії та бачення вирішення проблеми об’єднання латвійських українців поговоримо с паном Строєм в наступній програмі.

Володимир Строй народився у 1938 році в Житомирі. Своє життя він розподіляє на важливі періоди. Зокрема, це навчання в школі у післявоєнні роки, потім навчання в Київському політехнічному університеті та приїзд по  направленню до Риги.

«Цікаво, що перед тим, як приїхати до Латвії я пішов в бібліотеку і довго збирав матеріали щодо Латвії і Риги. І в той час, а це був 60-й рік минулого  сторіччя, я знайшов лише, окрім  того, де Латвія розташована, що там багато зелені. З таким знанням про цю країну я й їхав до Риги», - згадує Володимир Строй.

За радянських часів до періоду відновлення незалежності Латвії пан Володимир працював за фахом на заводі напівпровідників «Альфа». Потім продовжив справу в Інституті приладів для виробництва атомної промисловості, а також у Центрі робототехніки Академії наук Латвії.

Наразі після розвалу СРСР і відновлення незалежності Латвії, коли старе було порушено, а нове ще не побудовано, для нього постало гостре питання -змінювати професію або повертатися в Україну. 

Пан Володимир довгий час працював кореспондентом Українського радіо в країнах Балтії. Зараз він член Національної спілки журналістів України.

«Мене із шкільних років завжди цікавила література. І під час навчання в інституті я писав замітки в багатотиражці і навіть очолював сектор преси», - говорить пан Володимир.

Була у нього мрія, щоб українці створили такі структури, які б могли заробляти кошти для  фінансування культурно-соціального життя української діаспори та участі в побудові громадянського суспільства. Але, нажаль, на той час ця мрія не здійснилася.

У вересні 1988 року у Латвії було утворено українське культурно -просвітне товариство «Дніпро». У цей період також були створені Український молодіжний клуб та культурне товариство «Українська родина», Товариство підтримку Руху, Союз українців Латвії. З вересня 1991 року недільна українська школа стала загальноосвітньою Ризькою українською школою.

 

Святкування у Латвії 175-річчя з дня народження Т.Шевченка

За час свого існування українські громади провели безліч культурних заходів, а починалося усе з масштабного святкування 175-річчя з дня народження Тараса Шевченка, яке відбулося на значному рівні і засвідчило, що українці Латвії  - дієва структура, здатна проводити такі масштабні заходи. Концерт та виставки українського мистецтва відбулися в Будинку культури ВЕФ.

«Це був один з найбільших на той час концертних залів Риги. Залишилися фрагменти відео, яке ми викупили у телебачення. На телебаченні був великий сюжет про це святкування. Захід був безкоштовний, кожний міг прийти. І зал був заповнений, навіть бракувало місць для усіх бажаючих подивитися концерт. У вестибюлі були розташовані виставки. Уявить собі, що на той час нам вдалося  привести до Риги картини Марії Приймаченко та оригінальну експозицію с Музею Тараса Шевченка», - згадує пан Володимир.

 

Ресурсний центр для український емігрантів

Важливим етапом в громадській діяльності пана Строя була робота зі створення Ресурсного центру для українських емігрантів.

Головним напрямком своєї роботи Центр вбачав у наданні допомоги заробітчанам із України, які на той час мали у Латвії дозвіл на тимчасове проживання до п’яти років. Створення згаданої структури стало можливим за підтримки Європейського фонду інтеграції громадян третіх країн.

Володимир Строй  був керівником Ресурсного центру. За його словами, потреба у створенні Центру обумовлена низкою чинників. Зокрема, питомою вагою українських трудових іммігрантів в Латвії, значною кількістю українських громадян, які проживають в Латвії за тимчасовими посвідками на проживання, а також інтеграцією України в Євросоюз, і у зв’язку з цим прогнозом щодо ще більшого збільшення українських іммігрантів.

«Нашим першим завданням було – підвищення професійного рівня українських робітників, запрошених до Латвії, а також сприяння перекваліфікації цих громадян України. Другим завданням – допомогти їм адаптуватися у латвійське суспільство. Це, перш за все, – знання латиської мови, хоча б на побутовому рівні. Питання культури, а також історії. Третє – це правовий захист, тобто надання юридичних консультацій стосовно трудових прав та імміграційного законодавства. Четверте – розширення можливостей їхнього дозвілля», – розповів Строй.

Щоб створити Ресурсний центр, Об’єднання українців Латвії, латвійські громадські організації Dialigi.lv та Transporta Efektivitates Cents, а також Латвійська морська академія написали проект, який отримав підтримку та кошти Європейського фонду інтеграції громадян третіх країн. Цей Фонд був фінансовим інструментом базової програми ЄС «Солідарність і управління потоками міграції у 2007-2013 роках». 20% необхідних для діяльності Центру коштів надала Латвія.

10 років минуло з часу святкування 100-річчя української діаспори Латвії. Ювілейні заходи, які тривали протягом року, місцеві українці розпочали науково-практичною конференцією, в перебігу якої не лише згадували історію українства Латвії, але й обговорювали перспективи збереження національної ідентичної в умовах глобалізації.  На конференцію були запрошені гості з різних країн. Зокрема з України на заходах  святкування100-ювілею української діаспори був присутній український поет та громадський діяч Іван Драч.

 

Збірка «Українці Латвії» на сьогодні вже раритет

У підготовці цієї конференції активну участь брав Володимир Строй. Ще одним важливим етапом пан Строй вважає те, що світ побачила збірка «Українці Латвії», яка на сьогоднішній день вже є раритетом і зберіглася лише в бібліотеках та у окремих представників української діаспори.

У книзі  «Українці Латвії» 30 авторів діляться своїми думками щодо минулого, сучасного та майбутнього української громади Латвії. Але з часу друку збірки пройшло вже понад 10 років. За словами пана Строя, враховуючи сучасні  реалії життя українців Латвії,  назріла необхідність у виданні другого тому збірки.

Обмеження, пов’язанні з пандемією диктують свої умови, тому чи буде в цьому році нова науково-практична конференція, присвячена 110-річниці українські громаді Латвії, поки що не відомо.   Наразі, складнощі, що існують між українським товариствами Латвії, зокрема непорозуміння, небажання йти на компроміс і сісти за один стіл переговорів приводять до того, що ситуація ще більш ускладняються, - каже пан Строй.

«Багато змінилося, але найповільніше змінюється настрій людей в головах. Я маю на увазі не лише українські діаспору Латвії, але й Україну. Важко порозумітися людям з різною ідеологією. Якщо вона отримала виховання на Донбасі, а він нащадок героїв УПА, якому не дозволи жити в України, лише можливо в країнах Балтії, то знайти загальний знаменник їм дуже важко. Вважати, що їх діти та внуки зможу порозумітися – це утопія і без втручання третьої сторони буде важко. Питання не у тому, щоб розділити або склеїти українську громаду. Справа у тому, що навіть людям, які мають різні точки зору, потрібно вислухати аргументи іншої сторони. З огляду на це, вважаю, що нам конче необхідна нова збірка «Українці Латвії». Особливо це нагально у рік 110-річниці української громади Латвії. Можливо в цьому році ця збірка і не буде надрукована, але нехай будуть зібрані матеріали, включаючи відео і аудіо. Якщо ми ці матеріалі для збірки підготуємо, то це буде найкращий варіант підготовки до нової науково-практичної конференції», - вважає Володимир Строй.

Про бачення нинішньої ситуації в українській діаспорі та можливості об’єднання  українців Латвії слухайте у продовженні інтерв’ю Володимира Строя в наступному випуску програми «На хвилях Дніпра»

 

Український SHUM на Євробаченні 2021 року

Гурт «Go_A», що переміг у Національному відборі 2020 року, представлятиме Україну на Євробаченні - 2021 з пісенною композицією «Шум».

SHUM(«Шум») в інтерпретації гурту Go_A - це сучасне переосмислення архаїчної гри з елементами давнього магічного обрядодійства.

Go_A - український гурт, який визначає свій стиль як «електрофолк». У цьому році Євробачення відбуватиметься 18-22 травня у Роттердамі.

 

Українські фільмі отримали призи на фестивалі документального кіно «Артдокфест/Рига».

Зокрема, спеціальний приз журі отримала документальна стрічка «Земля блакитна, ніби апельсин», режисер Ірина Цілик (Україна, Литва). Це фільм про життя  сім`ї у в прифронтовій зоні Донбасу. Мати-одиначка Ганна та її четверо дітей намагаються створити в своєму будинку безпечне місце, повне життя і світла. Кожен член сім'ї захоплений кінематографом, тому вони знімають фільм про власне життя під час війни.

Журі кінофестивалю також звернуло увагу на український фільм «Байконур. Вторгнення», автор ідеї і головний герой Дмитро Громов,  режисер-оператор Ангел Ангелов. Стрічка про небезпечну експедицію двох хлопців. Вони долають 47-и градусну спеку в пустелі Казахстану, щоб проникнути в ангари космодрому Байконур і поспостерігати за запуском ракети. Хлопці ризикують потрапити до в'язниці, якщо їх спіймають російські військові, адже на космодромі діє законодавство РФ.

 

Українська дитяча книга подобається латвійським дітлахам

Дитяча книга «36 і 6 котів» української письменниці Галини Вдовиченко полонить серця все більшої кількості читачів у Латвії.

Книжка «36 і 6 котів», яка наприкінці минулого року вийшла в Латвії у видавництві Izdevniecība «Latvijas Mediji»у перекладі Маріса Салейса потрапила до престижної колекції «Bērnu, jauniešu un vecāku žūrijas-2021»(Журі для дітей, молоді та батьків).

У цьогорічному переліку 28 книжок, рекомендованих до читання:11 – латиських, 17 - перекладна література з 9 мов - естонської, литовської, фінської, шведської, української, французької, англійської, німецької та голландської.

За інформацією українського Пласту у Латвії, нещодавно автор книги «36 і 6 котів» Галина Вдовиченко та перекладач Маріс Салейс зустрілися в zoom із ПЛАСТ у Латвії / Ukraiņu skauti Latvijā / PLAST in Latvia. Під час зустрічі автор повідомила багато цікавого про книгу та персонажів, Маріс Салейс розповів про те, як він перекладав та вигадував нові імена головним героям.

Слід зазначити, що Український інститут книги знову оголосив про старт Програми підтримки перекладів творів української літератури іншими мовами Translate Ukraine 2021 і запрошує видавців, які мають намір перекласти, видати і розповсюдити в інших країнах твори української літератури іноземними мовами, подавати заявки на участь у Програмі.

Приймання заявок розпочалося 19 квітня 2021 року.

З Положенням про програму підтримки перекладів творів української літератури іншими мовами можна ознайомитися за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0290-20#Text

 

Всесвітньому дню української вишиванки 15 років.

Цього року День вишиванки в Україні припадає на 20 травня. Святу виповнюється 15 років. У зв’язку з обмежувальними заходами на період пандемії, цього року масових заходів знову проводитися не буде. Проте свято матиме певне тематичне спрямування і обіцяє бути насиченим низкою невеликих акцій у різних містах України та за її межами.

Латвія приєдналася до Всесвітнього дня вишиванки шість років тому, у 2015 році.

Враховуючи пандемічні обмеження, українці Латвії можуть одягнути свою вишиванку на роботу або прийти до пам’ятника Тарасу Шевченку у парку Кронвальда у Ризі.