Ситуація біля східних кордонів України залишається напруженою. Українські збройні сили постійно відстежують розвиток подій і готові давати відсіч будь-яким посяганням на територіальну цілісність та суверенітет України. Західні партнери, зокрема і Латвія, підтримують Україну в її намірах вирішити конфлікт мирним шляхом, але, наразі також допомагають бути здатною захищати свої кордони від збройного нападу східного сусіду.

На знак солідарності керівництва та жителів Риги з Україною а також з нагоди 30-річчя відновлення дипломатичних відносин між Латвією та Україною на будівлі Ризької ратуші встановлено прапор України.  З 14 лютого до 20 лютого Ризька дума підсвічуватиметься національними кольорами України.

До 20 лютого 2022 року триватиме тиждень солідарності Риги з Україною, в рамках якого передбачено комплекс заходів. Зокрема, 15 лютого у Домському соборі Риги відбувся екуменічний молебен за загиблими на Донбасі українськими воїнами. Передбачається, що біля пам’ятника Свободи буде розгорнуто 30-метровий прапор України, а також проведено флешмоб #StandWithUkraine. Мер Риги Мартиньш Стакіс планує відвідати Ризьку Українську середню школу та зустрітися з активом української громади в рамках Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні, який відбудеться 20 лютого в приміщенні Посольства України в Латвії.

 

Позашляховик для української армії

Латвія підтримує Україну не лише на рівні державних установ,  надають гуманітарну допомогу український армії також і пересічні латвійці.

Відомий латвійський журналіст і друг України Атис Климовичс та латвійські земессарги, зокрема видання «Zemessardze» - додаток газети «Latvijas Avīze» виступили з благочинною ініціативою на підтримку українських військових.

Наприкінці грудня активісти Zemessardze (Національна гвардія Латвії) оголосили про збір коштів на придбання позашляховика для потреб української армії.

Атис Климовичс розповів телефоном українській програмі «На хвилях Дніпра», що під час відрядження в Україну до нього звернувся сержант за позивним «Хімік» розвідувального підрозділу 56-ї механізованої бригади ЗСУ, що дислокується біля Донецьку, з проханням придбати на потреби підрозділу позашляховик: «Під час моєї останньої поїздки в Україну я зустрівся з українськими військовими і один з них після того, як розповів,  яка ситуація на передовій, звернувся до мене  з проханням, чи є можливість придбати для потреб розвідки позашляховик, чи, як у народі кажуть, джип.  Я відповів: «Чому б і ні. Коли я повернуся додому, то про це прохання напишу у ФБ і, якщо люди відгукнуться, то ми зберемо кошти і купимо позашляховик».

Необхідна сума – 3200 євро була зібрана за досить короткий термін. Був придбаний не лише позашляховик, але і дрон.

«Багато людей відгукнулося, пожертви були від трьох євро до сто та двісті євро. Ми підрахували усі кошти і виявилося , що їх достатньо для придбання джипу. Також залишилося на те, щоб придбати дрон. Ми запитали в українських військових, чи потрібний їм дрон. Виявилося, що потрібний. Українська армія зараз добре екіпірована і постачання нормальне. Але у житті так складається, що не буває, щоб усього було вдосталь, тому треба допомагати. Ось так це все і  відбувалося. Ми змогли допомогти», - зазначив латвійський журналіст.

 

Збирали кошти і латиші, і місцеві українці

На ініціативу зі збору коштів відгукнулося чимало людей та організацій. Кошти на фонд «Zemessardze», де збиралася необхідна сума, переказували не лише латвійські ополченці, але й пересічні латвійці різних професій.

«Хочу відзначити, що кошти переказували не лише земессарги, але й програмісти, актори, танцюристи, люди різних професій виявили бажання допомогти українській армії», - наголосив Атис Климовичс.

Свій внесок у допомогу українським військовим внесли і місцеві українці. Кошти на придбання позашляховика надали представники українських організацій:  «Пласт у Латвії», «Центр культури «Латвія-Україна», «Товариство підтримки України», Парафія Української  Греко-католицької церкви у Ризі.

Співвоголова «Центру культури Латвія-Україна» та виховник «Пласту у Латвії» Володимир Іваницький повідомив, що місцеві українці зібрали та передали українським військовим чимало солодощів та грошей. А пластуни  намалювали малюнки та зробили патріотичні поробки.

Напередодні від’їзду машини із Латвії в Україну український священник Роман Сапужак від імені парафії УГКЦ у Ризі подякував Латвії за підтримку та привітав латвійського журналіста Атиса Климовичса, який прийняв подарунки від місцевих українців для військових  і разом із представниками Національної гвардії Латвії поїхав до України. Там вони передали позашляховик, дрон та подарунки представникам розвідувального підрозділу 56-ї механізованої бригади ЗСУ.

 

Гуманітарна допомога Україні з латвійських регіонів

Гуманітарну допомогу для цивільного населення на Сході України, поблизу лінії зіткнення на Донбасі, надали й активісти українського культурного центру «Джерело» з Єлгави.  Згадана гуманітарна допомога включала: консервовані продукти харчування, макаронні вироби, канцелярські товари, дезінфікуючі засоби та засоби особистої гігієни.

Посольство України  в Латвії забезпечило передачу гуманітарної допомоги в Україну 72-й Окремій бригаді імені «Чорних запорожців» . У свою чергу, військовослужбовці цієї бригади передали гуманітарний вантаж дітям Гірської обласної спеціальної ЗОШ-Інтернату Луганської області.

 

У Латвії діє український скаутський рух «Пласт»

Історія діяльності «Пласту» (український скаутський рух) в Латвії розпочалася ще з 90-х років  минулого століття. Потім були спроби активізувати діяльність українського скаутингу в Латвії. Наразі відновленням діяльності «Пласту» в Латвії можна вважати  листопад 2018 року, коли до Латвії прибула з презентацією «Пласту»  потужна група пластунів з України, зокрема Андрій Ребрик та Ростислав Добош з командою.

Про це програмі «На хвилях Дніпра» зазначив співголова «Центру культури «Латвія – Україна», виховник осередку українського скаутського руху «Пласт» у Латвії Володимир Іваницький. 

За його словами, після приїзду скаутів з України осередок Пласту Латвії отримав новий імпульс після багаторічної перерви і вже понад трьох років поспіль членство у «Пласті» допомагає дітлахам бути фізично активними, пізнавати нове, а також спілкуватися з однолітками-пластунами з різних країн світу.

Новий пластовий рік осередку «Пласту» у Латвії розпочався на початку жовтня минулого року. Місце відкриття – Латвійський етнографічний музей просто неба.

 

Відзначення Дня незалежності Латвії і триріччя відновлення Пласту у Латвії

Незважаючи на обмеження, пов’язані з COVID-19 латвійські пластуни, як в режимі онлайн, так і наживо продовжують свою діяльність. Серед проведених заходів, зокрема, відзначення Дня незалежності Латвії 18 листопада 2021 року, коли пластуни зібралися на Братському цвинтарі й дізналися  не лише про важливі моменти становлення латвійської держави, але й про  життя та діяльність генерала Петеріса Радзиньша, який воював не лише за незалежність Латвії, але й за незалежність України в лавах  армії УНА.

Зустрічі на природі, спілкування наживо,  подорожі,  оволодіння новими навичками, пізнавання нових місць дітлахами – це все є активності Пласту, - зазначив Володимир Іваницький.

«У нас була мандрівка на Колку, яка запам’яталася усім пластунам. Поїздка була дуже пізнавальною для дітей, вони побачили маяк та берегову лінію, де Балтійське море зустрічається з Ризькою затокою. Це була а головна мандрівка осені».

Пластуни з латвійського осередку Пласт взяли участь у міжнародному конкурсі «Що надає мені крила – моє натхнення» (Co dodaje mi skrzydeł – Moja Pasja) . Дітлахи намалювали малюнки та створили презентації, за допомогою яких вони розповідали про себе, своє захоплення, хобі, мрії, інтереси. Цікаво, що участь у конкурсі дала можливість дітям замислитись над своїм майбутнім, а також отримати перший досвід участі у міжнародних проектах.

«Цікаво, що діти, які є більш дорослими, говорили  про те, яку професію мріють здобути. Зокрема одна дівчина хоче стати програмісткою і робить конкретні кроки на цьому шляху. Ну а малеча малювала про свої  бажання. Зокрема, на одному малюнку була зображення дуже красива, дорога машина»


«Вогонь любові, вогонь добра...»

Так починається приспів пісні,  яка присвячена Віфлеємському вогню миру. «Віфлеємський Вогонь Миру» — міжнародна щорічна скаутська акція до святкувань Різдва Христового, котра полягає у поширенні символічного вогню, запаленого на місці народження Ісуса Христа у Віфлеємі.

Акцію започаткувала у 1986 році австрійська телерадіокомпанія ORF з міста Лінц. Із самого початку акція планувалася з метою підтримки неповносправних дітей та усіх, хто потребує допомоги та уваги в передріздвяний час. І одразу ж цю благородну справу взяли в свої руки скаути.

Щороку представники ORF та австрійські скаути беруть Вогонь на місці народження Ісуса Христа у Віфлеємі, а далі транспортують його літаком до Австрії. Після урочистостей у Віденському Кафедральному соборі естафета передається до сусідніх країн. Саме із рук в руки, від одного скаутського осередку до іншого, Віфлеємський Вогонь долає безліч кордонів і потрапляє до всіх, хто чекає на світло тепла, миру, злагоди і сподівання, яке мандрує із заходу на схід, долаючи кордони і єднаючи християн у переддень Різдва Христового.

Наприкінці минулого року, не зважаючи на обмеження, пов’язані з пандемією, завдяки пластунам вогонь миру і добра прибув до Латвії.

«Цього року Вифлеємський Вогонь Миру потрапив до латвійських українців тернистими шляхами: замість того, щоби ми перебрали його у Відні, де традиційно організується урочиста церемонія передачі символічного вогню з місця народження Ісуса Христа у Вифлеємі, вогонь нам надіслали літаком друзі з України, а також поділилися дружні латиські скаути у Ризі, що отримали його з Литви. Отже, той самий вогник, яким традиційно діляться у Різдвяний час з усіма, хто хоче його прийняти та почути звістку про народження Спасителя, двома різними шляхами знову з'єднався у Ризі», - зазначив Володимир Іваницький.

 

Латвія долучилася до міжнародної акції Ангели пам’яті

Латвія бере участь в  Міжнародній акції Ангели пам’яті. Ініціатори акції - відома українська співачка та громадський діяч Анжеліка Рудницька і «Територія А», які 2014 року започаткували символічну традицію поминати загиблих за Україну білими ангелами. Щороку українці у всьому світі створюють тисячі витинанок із білого паперу, які символізують загиблих за Україну і спільну пам’ять та віру в перемогу світла над темрявою.

Пан Володимир повідомив, що 18 лютого 2022 року латвійські пластуни візьмуть учать у тихий акції «Ангели пам’яті», присвяченій загиблим героям Небесної Сотні.

Важливий принцип, що відрізняє скаутинг з-поміж інших організацій – це широке використання різноманітних платформ і методів роботи на природі, а не в приміщенні. Основні пластові активності – це табори, вправи та тренування навичок виживання, теренові ігри, дослідження природи, велоспорт. Тому виховник латвійського осередку Пласту Володимир Іваницький сподівається, що в цьому році пластунам вдасться більше спілкуватися наживо, їздити на природу і в майбутньому досягти можливості формувати літній пластунський табір.

 

Гість з України – письменниця Юлія Матту

Українська письменниця, журналістка, громадська діячка Юлія Матту (Юлія Семиряд) є авторкою романів  українською мовою «Жашківські равлики», «Багалія», «Коли злітають літаки», в цьому році вийшла друком її книга «Багалія» англійською мовою. Юлія розповіла програмі «На хвилях Дніпра» про себе: як вивчала англійську мову, подорожувала, зустрічала  цікавих людей, чому вирішила стати письменницею.

За словами Юлії, сім років тому у її житті сталися зміни, вона залишилася одна з двома дітьми. Що далі – їхати за заробітки за кордон, чи залишатися в Україні?  Як журналіст, вона почала мониторити ситуацію, як живуть жінки-заробітчанки за кордоном. До речі, про життя української заробітчанки в Дубаї Юлія згодом написала книгу «Багалія». Оцінивши усі «за» і «проти», Юлія вирішила  залишитися в Україні.

 

«Хочеш мати гарну роботу в Україні – вчи англійську мову»

Юлія Матту зрозуміла,  щоб нормально жити далі, виховувати своїх дітей, дати їм гарну освіту треба, найперше, самій у собі щось змінити. Юлія вирішила щільно зайнятися вивченням англійської мови. Велике бажання й наполегливість призвели до того, що вона зараз не лише добре володіє цією іноземною мовою, але й навчає інших.

«Чи легко вчити іноземну мову дорослому? Тяжко! Іноді так тяжко, що плакати хочеться. Ми, дорослі, вже звикли до того, що ми освічені і розумні. І тут ми стикаємось з новими проблемами. Ми - рибка Дорі, ми не можемо запам'ятати десяток слів без сторазового повторення! Ми злимся самі на себе. Це перша стадія навчання. Друга стадія - проходить злість на себе, приходить прийняття себе таким, який ти є і далі стає легше. Третя стадія - ти розумієш, що ти вже щось розумієш! Ура, ти вже не рибка Дорі! І тут вже формується звичка. Звичка вчити щодня! Четверта стадія - ти починаєш кайфувати, бо вже розумієш, пам'ятаєш, говориш! І на це все у вас піде приблизно півроку! І ці півроку пролетять, як два дні! Головне не втекти зпочатку! Я це кажу не тому, що я така розумна, я через це пройшла, коли вчила англійську і зараз проходжу знову, вивчаючи іспанську. Я вже на другій стадії, я прийняла себе. Навіщо я це роблю? Тому, що з кожним засвоєним уроком я стаю на один щабель вище і коли я пройду всі щаблі - в мене перед очима вже буде інший краєвид».

 

Навчити дітей-інвалідів зі сходу України англійської мови

Юля впевнена, коли людина починає йти вірним шляхом, то перед нею відкриваються нові можливості. З 2017 року Юлія Матту займається волонтерською діяльністю в Луганській обласній молодіжній організації «АМІ-Схід». Вона навчає англійської дітей і молодь з інвалідністю (переселенців зі сходу України). За час роботи значна кількість її учнів отримали базові знання мови, навчились писати, читати, чути мову і спілкуватись. Юлія визнає, що емоційно їй було дуже важко викладати дітям-інвалідам, але результат давав наснагу працювати далі.

«Я викладала англійську мову дітям з інвалідністю, ДЦП, навіть були незрячі діточки. Для кожного я розробляла окрему програму. Морально це дуже важко, бо до того ж це діти, які лише приїхали з Донбасу. Потім було викладання в інтернатах, після першого я злягла.  Ці інтернати знаходяться на сході України і діточки, які там перебувають, через хворобу нікуди не можуть виїхати. Бо хтось лежачий, хтось лише може сидіти. І ти все це пропускаєш через себе. Після уроків я плакала, але знала, що я мушу їм кожний урок зробити, як свято, щоб вони захотіли навчатися й надалі. Але ці діти мене надихали на подальшу роботу, я зрозуміла, що потрібна їм і, що вони мене люблять».

Українська бібліотека в Мілані

У 2018 році Юлія Матту починає працювати в Київській районній бібліотеці ім. О. Герцена на посаді бібліографа, але не полишає при цьому громадську діяльність. В бібліотеці проходять безкоштовні навчання англійської для всіх охочих. Двері бібліотеки відкриті для всіх, хто хоче поспілкуватись, порадитись і змінити докорінно власне життя. Таким чином зароджується новий соціальний онлайн-простір «Mattu-school».

За підтримки газети «Культура і життя» Юлія започатковує ще один авторський проект - «Бібліотечний туризм»,  в рамках якого вона разом із Іриною Луць, очільницею української громади в Мілані заснували першу українську бібліотеку в Мілані "Biblioteca Ukraina Più - Milano". Перші книжки для бібліотеки були зібрані силами українських письменників і видавництв, які підтримали ідею і доклали власних зусиль для створення бібліотеки для української громади в Мілані.

«Я звернулася з проханням надати для бібліотеки книжки до українських видавництв та письменників. І ви знаєте, усі вони відгукнулися, Дійшло до того, що вони власно переплачували доставку своїх книг. У мене дома було вже дуже багато книг для бібліотеки і треба було їх  якось передати в Мілан. У цьому нам допомогли українські модельєри, які також захотіли співпрацювати з діаспорою і робити там свої покази мод».

 Після того, як книги вже були в Мілані, українське консульство посприяло тому, щоб для української бібліотеки було виділено приміщення.

Організатори української бібліотеки, представники культурної асоціації «Ukraina Più – Milano APS», ставили перед собою не лише суто «бібліотечну» мету. Йшлося про створення сприятливих умов для розвитку і підвищення іміджу української громади в Мілані, а також загалом в Італії. «Сучасна бібліотека зазвичай слугує читанню, але й у першу чергу є майданчиком для зустрічей на різну тематику, нових знайомств, розширення власного світогляду, обміну досвідом», – переконані в українській бібліотеці.

Мета роботи Юлії Матту - об'єднати якомога більше творчих людей в Україні і за її межами і показати, що можливо разом створювати соціальні культурні проекти.

Сподіваємось, що приїзд письменниці до Латвії дасть імпульс розвитку дружніх відносин, зокрема між Українським інформаційним центром Академічної бібліотеки ЛУ та Міланською українською  бібліотекою, а також між латвійськими та італійськими українськими організаціями.

 

Українські книжки для Ризької української школи

14 лютого – відзначають Міжнародний день дарування книжок. З цієї нагоди українське видавництво «Ранок» подарувало Ризькій Українській середній школі яскраві дитячі книжки. Книги передала співголова «Центру культури «Латвія-Україна» Наталія Шилова.

Видавництво «Ранок» не вперше поповнює книгами бібліотеку Ризької Української середньої школи. Сподіваємося, що ця традиція продовжуватиметься