Цього тижня столиця Латвії живе у радісній атмосфері пісень, які лунають на вулицях, майданах і парках – у Ризі відбувається XXVII загальне Свято латиської пісні і  XVII свято танцю. Починаючи з 1873 року, це свято проводять у Латвії що п’ять років. Завдяки своїй унікальності воно внесено до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Лунають на Святі пісні у Латвії й українські голоси.

Приємно, що цього року Свято пісні и танцю має український акцент. Зокрема, майже 14 000  латвійських співаків у перебігу концерту «Tīrums. Dziesmas ceļš» виконали гімн України. Членом міжнародного журі на «Битви хорів» була хормейстер хору Київської опери Анжела Масленнікова. Серед учасників Свята пісні не тільки місцевий український фольклорний ансамбль «Дніпро», якому цього року виповнилося 30 років, але професійні виконавці з України. Серед яких: відомий львівський хор «Дударик», український тенор Сергій Задорожний, а також солістка Національного ансамблю «Київська камерата» Оксана Никитюк.

Пані Оксана розказала в інтерв’ю програмі «Ми з України», що у неї була мрія потрапити на Свято пісні і танцю в Латвії: «Так сталося що мене запросили в державний хор «Латвія» співати саме в цей рік, коли проводиться Свято пісні і танцю. Я також буду диригувати великим хором в одній із лютеранських церков Риги, де 250 співаків будуть співати державний гімн України. Тобто це  буде богослужіння, перед початком якого буде виконано гімни Латвії і України і я матиму велику честь диригувати хором під час виконання Гімну України».

«Я співачка з 17 років, працювала в Національній заслуженій академічній капелі «Думка» в Києві співачкою і солісткою також. Я хормейстер і у мене є свій камерний хор,  також я робила проекти з різними організаціями в Києві на фестивалях сучасної музики, духовної музики, але здебільшого це сучасна українська академічна музика».

Я аналізувала чому тут так люблять хоровий спів? Мені здається, не лише тому, що тут не втрачена традиція масового хорового співу, але важливо те, що у Латвії співати в хорі - це круто, це сучасно, за це люди виборюють собі місце в цьому хорі, вони хочуть там бути».

«Сучасна українська академічні музика? По-перше,  розпочнемо з того, що вона існує. Так, і це головне,  незважаючи ні на що, навіть зараз організовують нові фестивалі і концерти, і «Київська камерата» якраз такий осередок сучасної академічної музики. Я думаю, що завдання кожного музиканта, який перетинає кордон і їде з концертами, пропонувати показувати в Європі  хоча б по одному українському твору. Українська сучасна академічна музика - десь вона складна, десь вона незрозуміла, але цікава, красива,  глибока. В українській музиці завжди є якась глибинна тема, яку композитори порушують, особливо під час війни.

Зараз ще більше з'явилось таких творів.  У мене є мрія, зробити в Латвії концерт академічної вокальної музики, який би складався з двох відділень - латвійської і української академічної музики. Зараз я шукаю твори сучасних латиських композиторів, але їх не так легко знайти бо хорова музика тут більше популярна, ніж академічна».