З раннього ранку 24 лютого 2022 року, коли президент Росії оголосив про «спеціальну військову операцію», в Україні триває повномасштабна війна. Сухопутні війська країни-агресора атакують з півночі, півдня і сходу, російська авіація бомбить міста, а під ракетні обстріли потрапили чи не всі регіони України. За даними Всесвітньої організації здоров’я через війну Росії в Україні постраждало понад 18 мільйонів осіб. Наразі дані ООН свідчать, що майже три мільйони жителів України змушені були залишити свої домівки і стати біженцями. Латвія серед інших країн також надала притулок декільком тисяч українським переселенцям.

Російські військові знищують не лише військові об’єкти в Україні, але й цілеспрямовано бомбардують цивільне населення. Згідно з офіційними повідомленнями, найбільше постраждалих у Київській, Харківській, Донецькій, Чернігівській, Сумській, Херсонській, Миколаївський та Житомирській областях. Тимчасово окуповані окремі міста України, серед яких Херсон, Бердянськ і Мелітополь. Кілька міст - в облозі, загарбником взяті під контроль дві атомні станції - в Чорнобилі та Енергодарі. На інших напрямках Збройні сили України стримують атаки противника.

 

Спротив триває

Український народ демонструє усьому світу, як відстоювати свободу, українці приносять найбільшу жертву заради своїх сімей і майбутнього своїх дітей. Вони стоять на захисті свободи і демократії в Європі. Ціною власних життів хоробрі чоловіки і жінки дають відсіч загарбнику. На очах в усього світу мирні мешканці виступають проти озброєних головорізів, вступають в нерівний бій з танками, рятують під дулами автоматів жінок і дітей.

Програмі «На хвилях Дніпра» вдалось з’єднатися телефоном з українцями з Києва, Харкова та тимчасово окупованого Мелітополя, які не зважаючи на обстріли, пряму загрозу  їхньому життю і свободі вирішили не залишати своїх домівок.

На зв’язку Степан Стецько з Харкова. Це українське місто зазнало значних втрат, через обстріли та бомбардування з боку Росії . За оцінками фахівців, ці втрати більше за обсягом, ніж завдані Харкову фашистами під час Другої Світової війни.

В будинку, де живе Степан, залишилося лише три сім’ї, але харків’янин вірить в перемогу України і сподівається на світову  підтримку, зокрема і Латвії.

«Харків бореться і не здається. Харків - це Україна і не треба нас «асвабаждать». Так, більшу частину доби ми проводимо в укритті, звикли вже до бомбардувань, по звуку відзначаємо, яка на нас летить бомба. Сидемо при свічках, але нас не зламати. Ви там, у Ризі, тримайтеся. Нам тут легше, бо знаємо, на що здатний ворог, а у вас ще окремим людям слід визначитися. Ми сидимо при свічках, але, як ніколи ми сильні і обов'язково піднімемо келих за нашу перемогу, перемогу України. Ми переможемо. Слава Україні! Слава Латвії».

У Мелітополі, який тимчасово перебуває під окупацією російських військових, відбуваються проукраїнські акції. По місту роз'їжджає російська військова техніка, з якої гучномовцями російською мовою мешканців попереджають про заборону мітингів та демонстрацій, але це не зупиняє патріотів. Тому загарбники викрали голову міської ради Мелітополя Івана Федорова, якого нещодавно Президент України нагородив орденом за мужність.

Декілька днів тому програмі «На Хвилях Дніпра» вдалось отримати звукове повідомлення від патріотів Мелітополя Андріса Лагздукалнса, Олега Гончаренко та Заріми Ібрагібової, які відзначили, що  бачили відео 30-тисячного мітингу  на підтримку України, який відбувся у Ризі 5 березня і це їх надихає на подальший спротив.

«Мі бачили відео мітингу на підтримку України, який відбувся у Ризі. Велика вам вдячність від нас, і від усіх мелітопольців. Ми не здаємося. Зараз, як ніколи, видно козацький норов нашого міста, який не дозволяє згаснути протестним настроям. Ми стоїмо тут за нашу Україну, за наше прекрасне місто! Після війни запрошуємо вас сюди. Ми будемо раді усім. Ми переможемо. З вашої допомогою, допомогою всього світу, з Божою допомогою перемога буде за нами. У нас немає вогнепальної зброї, але у нас є воля до свободи, до незалежності від Росії, тому виходимо на спротив. Мелітополь – це Україна!».

Київ –  це серце України,  і незважаючи на щоденне бомбардування місто живе, український прапор майорить. Люди стали більш об’єднаннями і уважнішими один до одного, надають допомогу, діляться усім необхідним. Піклуються не лише здоров’ям близьких, сусідів та знайомих, але й домашніми улюбленцями – котиками та собаками та іншими тваринками, - про це програмі «На хвилях Дніпра» зазначила мешканка Києва українська письменниця  та журналістка Ольга Карі.

«В Києві ми з самого початку війни. Ми нікуди не збираємося виїжджати й надалі, сподіваюся, що так і буде. Життя в місті, принаймні де ми живемо більш менш налагодилося. Працюють аптеки і це важливо. Великих черг, які були в перші дні війни, вже немає. За півгодини, відстоявши в черзі, можна купити потрібні медикаменти. Звісно не усі ліки є, зокрема немає від застуди. Важко тим людям, у яких хронічні хвороби, такі ліки розкупили вже в перші дні війни. Супермаркети працюють, маленькі крамнички також і це дуже важливо. Ми усі, хто в Києві залишився, організовуємося з сусідами, знайомими, допомагаємо один одному. Ми, зокрема, спілкуємося з усіма в нашому кварталі , знаємо, в яку крамницю що завезли, хто може, той купує для інших. Пенсіонерам доступна гуманітарка. Усі люди почали гуртуватися між собою, допомагати один одному. Буханець хліба чи цукерки – це дуже підтримує, особливо, коли тобі їх дає якась незнайома людина і каже: «Тримаємося. Переможемо. Слава Україні!»

Мешканець Києва, художник, дизайнер Антон Лазутін наголосив, що зараз в Києві залишилося лише два мільйони мешканців, місто майже без дітей, але магазини й аптеки працюють, є вода, електрика, навіть працюють світлофори, що, як не дивно, має дуже заспокійливий ефект для киян.

«Найстрашнішими для мене були перші хвилини війни, коли о 5:20 ранку мере розбудила дружина зі словами: « Нас бомбардують». Зараз я вже не звертаю уваги ні на звуки сирен, ні на вибухи. Звуки сирен стали голоснішими, а вибухи більш близькими. Я тиждень звикав спати в одязі на підлозі. Російські військові вбили на сьогодні більше цивільного населення, ніж військових та добровольців територіальної оборони, тобто Росія веде війну проти мирного населення України. У Києві усі чекають на нашу перемогу. Я особисто хочу, щоб шовіністична, неонацистська російська імперія зазнала повний крах. Якщо цього не буде, то проблему матимуть наші діти. Хочу передати друзям у Латвії, усім латвійцям  щирі слова вдячності. Я у захваті від вашої підтримки. Paldies skaista Latvija!»

 

Латвія на різних рівнях надає потужну допомогу Україні

У столиці Ризі та інших латвійських містах майорять прапори України, повсюди можна побачити українську національну  символіку, проводяться мітинги на підтримку України, найбільший з яких відбувся у Ризі 5 березня.

Майже 30 тисяч громадян Латвії, українців, мешканців та гостей Риги взяли участь в урочистій ході, яка розпочалася біля монумента Свободи, де зібралася велика кількість людей, та продовжилася біля Посольства України в Латвії, де був розгорнутий 30-метровий український прапор.

У заході взяли участь Президент Латвії Егілс Левітс, а також колишні президенти Латвії Раймондс Вейоніс, Валдіс Затлерс, колишній Президент Естонії Тоомас Хендрік, політики, представники міської адміністрації Риги, представники громадських організацій, письменники, активісти, члени української громади Латвії тощо.

Президент Латвії  Егілс Левітс під час мітингу зазначив, що Латвія виступає за розгляд абсолютно всіх можливостей підтримати Україну.

«У нас, у латвійців, ніколи не було ілюзій  щодо агресивної сутності й агресивної ідеології путінського режиму. Але зараз прокидається вже й Захід, прокидається увесь світ. Захід надає підтримку Україні, з Україною солідарні майже усі країни.  Україна усіх об’єднала. Ми в Латвії надаємо усіляку допомогу Україні. Ми допомагаємо політично та дипломатично. Ми надаємо Україні військову допомогу, надсилаючи в країну озброєння, екіпірування, яке  використовується українцями в цій війні за свою батьківщину. Ми в терміновому порядку проголосували за надання Україні статусу країни-кандидата в ЄС. Путінський режим об'єднав українську націю. Путінський режим також об'єднав народ Латвії у його боротьбі за підтримку України. Якщо тут, у Латвії та інших країнах ще залишилися люди, які заблукали в російській пропаганді, то ми допоможемо їм відкрити очі у мирному діалозі. Головне, що ми єдині і єдиний народ Латвії. Той, хто має очі, має вуха, і той, хто має серце, знає, де зло. Слава Україні»

Парламент Латвії ухвалив закон, який дозволяє добровольцям, громадянам Латвії воювати на боці України у війні проти російського агресора. Відомо, що в Іноземному легіоні територіальної оборони України проти російського агресора воюють і латвійці, серед яких і депутат Сейму ЛР Юріс Юрашс.

У Латвії створена дієва інфраструктура надання  допомоги українцям, які шукають в цій країні притулок через війну Росії в Україні.

Зокрема у Будинку конгресів у Ризі (Krišjāņa Valdemāra iela 5) діє Єдиний центр підтримки для українських громадян, які покинули територію України у зв’язку з воєнними діями. Українці  отримують усі необхідні послуги або консультації державних та муніципальних установ та громадських організацій в одному місці одразу після прибуття до Латвії. Лише за один тиждень роботи Центр надав допомогу 2862-ом особам. Незабаром  у Ризі відкриється ще один центр допомоги в колишній будівлі Ризького технічного університету.

Діють аналогічні Центри допомоги українцям також і в інших містах Латвії, зокрема і в Вентспілсі. Про це програмі «На хвилях Дніпра» повідомила керівник українського товариства «Кобзар» міста Вентспілс Марія Антонова.

«Центр допомоги українцям знаходиться у Вентспілсі на вулиці Андрея,11. Центр працює для людей і тому ми відкриваємо його навіть ввечері, якщо люди принесли якусь допомогу переселенцям. На сьогоднішній день ми прийняли близько сто біженців, з яких майже половина діти. Вирішуємо освітні питання, перебування дітей в дитячому садочку. Звісно є питання працевлаштування, окремі з українських переселенців уже працюють.  Зокрема одна латиська сім’я надала притулок українці з діточками, а неподалік від їхнього будинку є магазин і жінку вже взяли туди працювати продавцем. Дуже злагоджено співпрацюємо з муніципальними, еміграційними та іншими державними органами, а також з біржою та підприємцями. Частина біженців проживає у готелі безкоштовно і будуть там жити стільки, скільки їм треба буде, вирішуємо питання харчування для них. Документи усі оформлюються згідно з латвійським законодавством і навіть самі українці  вже координують цю роботу і допомагають іншим»

 

Латвійці жертвують кошти, надають українцям безкоштовно жило та майно

У Латвії діють різноманітні платформи допомоги українцям, зокрема розлога платформа www.ukraine-latvia.com з інформацією про можливості надавати допомогу біженцям з України в Латвії. Тут надається інформація для тих мешканців, підприємств та організацій Латвії, що готові надати підтримку громадянам України,  а також для мешканців України, яким ця допомога необхідна.

Організація «Gribu palīdzēt bēgļiem» («Хочу допомогти біженцям»)  та товариства «Tavi draugi» («Твої друзі») допомагають облаштуватися у Латвії. Також латвійська держава та муніципалітети усіляко підтримує людей, які приїжджають до Латвії і мають бажання тут працювати. На порталі вакансій Державного агентства зайнятості (NVA) українським біженцям пропонується понад 4200 робочих місць. За даними на 13 березня, роботу українським біженцям запропонували 534 латвійські роботодавці.

Громадяни Латвії, латвійські компанії та установи лише за 15 днів війни в Україні пожертвували через благодійний фонд ziedot.lv https://www.ziedot.lv/ukrainai майже 6 мільйонів євро.

Значну допомогу українським сім’ям  з дітьми надає громадська організація Альянс «Латвія без сиріт». Ця організація ще після агресії Росії на сході України в 2014 році почала надавати значну підтримку дітям, батьки яких загинули на сході України, зокрема запровадила проведення їхньої реабілітації в латвійських родинах.

І зараз представники Альянсу разом з волонтерами продовжують надавати допомогу  українським переселенцям. За словами керівника Альянсу «Латвія без сиріт» Ірини Чжоу, робота по наданню допомоги українським переселенцям з дітьми ведеться за різними напрямками

«Один з напрямків нашої роботи – це прийом та влаштування  українських переселенців у Латвії.  Ми шукаємо родини, які можуть прийти цих людей, домовляємося с готелям. Цим займається команда з чотирьох людей. Другий напрямок – це допомога в легалізації, тому що людям потрібно оформити документи, проживання, легалізуватися тут і люди не розуміють, як це робити. Не розуміли це на початку і в Латвії, але зараз вже ця система налагоджена і ми допомагаємо їм оформити документи, здзвонитися з прикордонниками. У нас був випадок, коли ми запросили прикордонників, тому що люди дуже боялися реєструватися і вони приїхали й на місці усе оформили. І третій напрямок – це перша допомога, оскільки люди приїжджають практично без речей. Тому і людей дуже багато потреб, починаючи з одягу і предметів гігієни, і також, коли вони вже заселяються часто потрібні посуд, меблі та інше. Усе це ми і наші волонтери допомагають їм отримати. У нашій команді 12 осіб, які курують роботу і понад сто волонтерів»

Представники  громадської організації «SOS palīdzība Ukrainas armijas» («SOS допомога українській армії»),  які надають допомогу українським військовим  ще з 2014 року, зібрали кошти у суму понад 56 тисяч євро і придбали на потреби українських військових термокамери, рації, генератори позашляховики, медобладнання та  іншу військову амуніцію.

Також до України вже прибув перший вантаж — понад 70 метрів сіток, які необхідні для маскування машин, збройної техніки та для прикриття гуманітарних вантажів.  Ці маскувальні сітки у Ризі в рамках акції «Eliza» сплели понад 300 активістів.

У Ризі почав діяти  культурний центр «Common Ground», який допоможе українським переселенцям адаптуватися, отримати психологічну  допомогу та організувати своє дозвілля.

 

 Допомога латвійських українців

Значну допомогу Україні надають місцеві латвійські українців. Зокрема конфедерація українських організацій Латвії «Віче» організувала відправку двох фур з гуманітарною допомогою Україні. Півтори фури -  це берці, військовий одяг, тепловізори, рації, тушонки, корм для тварин, дитяче харчування та інше. Ще пів фури зайняли 60 великих наборів з усім необхідним для малят до одного року, які придбала та підготувала одна молода родина, що сама виховує маленьку дитину.

Майже в кожному місці Латвії, де діють українські товариства, ведеться значна робота, щоб допомогти Україні. Багато є волонтерів серед місцевих українців, які діють самотужки або групами.

Однією з перших разом з друзями  прийшла на допомогу вимушеним переселенцям, що шукали притулок  у Латвії, Галина Волощук.

Галина розповіла програмі «На хвилях Дніпра» про поїздку на українсько-польський кордон у перші дні війни в Україні та про свою волонтерську роботу

«В перший день війни до мене звернулася моя знайома, вона з Лієпаї і працює в туристичній фірмі. Знаючи про те, що я з України, вона запропонувала, що ця фірма може надати транспорт, який поїхав би на польсько-український кордон забрати українських вимушених переселенців, але потрібні були люди, що володіють українською мовою, а також, щоб допомогти водіям у дорозі. Ми з друзями зібралися ( у нас є чат для українців, куди я «кинула клич») нам допомогли зібрати кошти на дорогу і паливо. Виявилось, що цих коштів було забагато, тому ми купили ще три рації і з одним українським добровольцем, який проживає в Латвії, передали в Україну. У перші дні війни було незрозуміло, як діяти, з якого кордону краще забирати людей, але все ж таки нам вдалося привезти  до Латвії 25 осіб, ще трьох українців привезли інші. Оскільки я розмістила повідомлення, що ми їдемо за біженцями на своїй сторінці у ФБ, то  прохання від переселенців продовжували поступати й надалі. Ми з друзями намагаємо координувати, відповідати на ці прохання і вирішувати питання доставки переселенців з кордону до Латвії. Зокрема нещодавно зателефонувала жінка, у якої дочка вагітна на дев’ятому місці, скоро народжувати і ще є п’ятирічна дитина. Ми шукали відповідний транспорт, щоб допомогти, адже пологи можуть розпочати в будь-який момент. Знайшли і ось скоро вона має приїхати до Латвії»

Відзначаючи значну діяльність місцевих українських організацій у наданні допомоги, 11 березня Президент Латвії Егілс Левітс в Президентському палаці прийняв Посла України в Латвії Олександра Міщенка та представників восьми діаспорських організацій українців в Латвії.

 

«Ми  хочемо працювати, аби не бути на утримуванні латвійської держави»

За даними ООН, з початку масштабного вторгнення РФ із України виїхали майже три млн громадян, з них до Польщі – майже 1,7 млн. Угорщина прийняла 246,2 тис., Словаччина – майже 196 тис., Молдова – майже 105 тис. Латвія прийняла майже 5 тисяч українських біженців. Наразі фахівці зазначають, що ці цифри за останній час ще збільшилися.

Однією з перших до Латвії, потребуючи тимчасового захисту через війну, розв’язану Росією в Україні, приїхала психолог та перекладачка Ліна Мельник. Програма «На хвилях Дніпра» розповідала про переклади Ліною творів латвійських письменників Мари Заліте, Нори Ікстене та Яніса Акуратерса. І ось зараз Ліна разом з мамою знайшли притулок саме в Латвії.

Ліна Мельник розповіла програмі «На Хвилях Дніпра» про свій важкий шлях з Вінниці до Латвії в перші дні війни в Україні.

«Ми приїхали з Вінниці, виїхали на другий день війни. Ніч ми  просиділи або в підземному паркінгу, до якого нам було треба бігти сім хвилин, або в зовсім не пристосованому для перебування довгий час значної кількості людей підвалі будинку. Тому ми прийняли рішенні виїхати з міста, яке бомбардують, з собою взяли лише необхідне. Дорога була важка, майже добу ми проходили кордон. Я вирішила поїхати до Латвії, оскільки тут у мене є друзі і я володію латиською мовою. У ФБ у своїх друзів-латишів я побачила перепост, що один хлопець пропонує забрати біженців з кордону. Каже, що не може просто так сидіти, коли йде війна і мусить, якось допомогти українцям. Я здзвонилася з ним і він сказав, щоб я повідомила, коли ми будемо на кордоні. Вони нас зустріли на кордоні, чекали нас 8 годин. Ці чудові хлопці Крістапс і Мікус забрали ще три сім’ї з різних прикордонних пунктів»

У Латвії у Ліни багато знайомих, тому першу ніч одразу після приїзду до Риги було де зупинитися. Наразі не у всіх є можливості, зокрема й житлові, щоб приймати надовго переселенців, тому Ліна з мамою скористалися усіма можливостями, які надає Латвія громадянам України, що вимушені були  покинути свої домівки через війну. Зокрема, це три місяці безкоштовного проживання та харчування, визначена кількість безкоштовних поїздок на громадському транспорті. Ліна і її мама оформили латвійську  візу, яка надає їм дозвіл на працевлаштування у Латвії.

Ліна Мельник за базовою освітою дитячий психолог, надавала психологічну підтримку багатьом ще під час початку російської агресії на сході України в 2014 році. До неї вже звернулися латвійські фахівці, оскільки її досвід та знання зараз будуть дуже потрібні.