Актори-лялькарі, лялькові театри відомі ще з античної літератури, є відомості про те, що ще в Давньому Єгипті відбувалися театралізовані вистави релігійного змісту з використанням ляльок-богів. Поширений цей вид мистецтва був і на таємничому Сході — в Китаї, Японії, Індії, Індонезії.

Актор-лялькар — професія значно складніша, ніж просто акторство. Бо якщо на сцену звичного театру виходить лише актор, то тут виходить ще й лялька. І саме вона «вирішує», яким руслом ітиме вистава. Часто це колективна робота, бо з однією лялькою можуть працювати декілька акторів.

«Лялька – здавалось би, що це звичайна річ, створена людськими руками. Однак на сцені театру вона оживає, стає неповторною особистістю з душею та характером. Вдихнути іскру життя у нерухомий предмет – в цьому і полягає особлива магія ляльковедення. Спеціальні прийоми та навички, якими володіє актор-лялькар, перетворюють ляльку на живого персонажа, якому віриш і співпереживаєш. Персонажем лялькової вистави може бути будь-яка річ. Лялька здатна робити такі речі, які не зможе зробити на сцені людина-актор», - зазначив гість програми «Ми з України» актор-лялькар та режисер  Ризького театру ляльок, а також Ризького молодіжного театру OSA Юрій Луник.

«Лялька живе і буде жити завжди, - впевнений Юрій Луник. Ляльковий театр – це чудова річ, з якою треба перетинатися, надихатися там і не тільки дітям, але й дорослим. Проходіть в ляльковий театр – ви будете приємно здивовані»

Актор-лялькар запросив відвідати прем’єру  лялькової вистави «Котигорошко», режисером якої він є, 29 вересня ц.р. в театрі  в Резекне.