Проект «Маскувальна сітка для армії руками волонтерів» об’єднує багато волонтерських груп не лише в Україні, є такі в Латвії. Майже одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну  латвійські волонтери, серед яких українські переселенці, місцеві українці, а також латиші, організували групу «Сіточки у Ризі». Майже щодня вони  плетуть маскувальні сітки, щоб захистити життя  українських оборонців.

«Сіточка затягує», - кажуть Олена Свириденко и Ганна Кисельова, які прийшли у студію ЛР 4, щоб розповісти про плетіння маскувальних сіток.  Вони  одразу  відзначили  важливість у цій справі кожного волонтера і особливо Євгенії Савонюк, яка стояла у витоків організації руху плетіння маскувальних сіток в Ризі.

«Наша майстерня з плетіння  маскувальних сіток  почала працювати майже з самого початку війни, з березня минулого року. З часом масштаби зростали, бо дуже багато українок сюди приїхало,  з'явилися групи в Телеграмі в Фейсбуці, де люди ділились інформацію, писали про актуальне. І саме в одній з таких груп я випадково натрапила на оголошення про те, що можна долучитися до плетіння сіток. Зібралися люди різних професій, які до цього не вміли плести сітки. Я, наприклад, дуже любила вишивати завжди, але хтось напевно зовсім нічого ніколи руками не робив.

Наразі була така сильна мотивація допомогти українській армії, що ця справа набула з часом дуже значних обсягів. Я пам'ятаю, минулого року восени приходиш, а там вже дуже багато людей і тобі немає де стати. Буквально плетеш, а хтось над твоєю головою плете.

В приміщенні було дуже холодно, ми плели у верхньому одязі, руки мерзли, але була настільки тепла атмосфера, бо серед своїх. Ми спілкувалися, у кожного своя була якась своя історія. Для мене ця справа – плетіння сіток стала дуже важливою. Зараз це, як моя основна зайнятість, вона займає  15 іноді 20 годин на тиждень. Але  невідь, якщо людина  годину працює – для нас це важливо, бо дуже потрібні люди.  Тобто, хтось може один раз у вихідні прийти, хтось може кожен день приходити, хтось ввечері  хтось зранку.  Чим більше рук тим більше сіток!», - розповіла Ганна Кисельова.

 

«Наша координаторка Євгенія  Савонюк каже, що це «сіточна медитація». Не знаю яким чином, але плетіння  сіток дійсно розслаблює і допомагає якось навіть ментально. Але саме для мене  було найважливішим те, що я роблю це для наших захисників і захисниць і, я знаю, що вони потребують цих сіток. Що, можливо, моя енергія і бажання допомогти  їм передасться навіть через цю сітку. Мені від цього мені стає краще.

 

Наразі для нас це не лише «сіточна медитація»,  це як український куточок для усіх,  хто приїхав сюди після війни або вже перебував тут. Ми можемо поговорити на різні теми, але зазвичай це завжди розмови про війну, тобто ми говоримо про свої хвилювання.

Ми з різних областей України, але дуже розуміємо один одного. Це дуже важливий психологічний аспект. Тому що, по-перше, ти  робиш не лише щось таке механічне, а знаєш, що плоди твоєї праці допоможуть. По-друге, це – спілкування, між нами є довіра ми. А з приводу самого процесу плетіння, то це насправді дуже творчий процес , часом це як малювання. Ти  ніби малюєш картину, тому що кожна сітка нетипова. У нас завжди є різні замовлення, при роботі над якими слід враховувати  місцевість, сезонність – осінь, зима, чи літо. Кожен раз тобі треба придумувати візерунок, щоб він максимально маскував і ти стаєш трохи як художник .Тому, це не механічний чи фабричний процес. Плетіння сіток – це завжди творчість», - додає Олена Свириденко

«У березні цього року Євгенії подзвонив латиш, його звати Алдс. Він її довів до сліз, тому що почав дякувати українцям за те, що вони, борючись з російським агресором, оберігають його онуків і його дітей. Він допомагає, робить рами для плетіння сіток. Є багато латишів, які нам допомагають. В Ризі декілька місць з плетіння маскувальних сіток.  Одне с таких організувала латиська пара.  Зворушливий момент – чоловік  Айгріс незрячий, але плете маскувальні сітки для української армії. Його дружина зряча. Так ось, вони приходять разом, у них ще є своя собачка. Айгріс плете трошки іншою технікою, тому що йому так легше.

Якщо чесно, мені хотілось плакати, коли я дізналася про це.  Якщо вже незряча люди плете, то  й усі інші також можуть. Головне – це бажання!»

Для усіх, хто хоче долучити до плетіння маскувальних сіток в Ризі  - існують групи у Фейсбусі  і Телеграмі «Сіточки у Ризі».